Про святкові переодягання та незвичні обряди наших предків.
Напередодні Старого Нового року, 13 січня, відзначають Маланку або ж Щедрий вечір. Саме цього вечора українці здавна проводили особливий новорічний обряд з традиційним переодяганням. Молодь яскраво наряджалася та всю ніч ходила щедрувати. Були у тому дійстві обов’язкові персонажі, але додавалися й інші дійові особи, залежно від місцевості та тогочасних мотивів. З часом цей звичай перетворився на веселу розвагу та став складовою зимових етнофестифалів. Однак в окремих селах він все ж зберігся в автентичному вигляді.
Були свої традиції та особливості святкових обрядів й на Поділлі. Як водили Маланку колись у нашому краї, сайту «Є» розповіла хмельницька етнографиня, фольклористка Ірина Телюх.
«Це була суто чоловіча справа. Головними персонажами у нас була Маланка і коза, інші персонажі змінювалися відповідно до епохи. Це могли бути цигани, вояки, лікарі, козаки та інші герої. У північних районах нашої області – на Красилівщині, Білогірщині, був цілий обряд кози. Однак, скільки я вивчала експедиційних робіт, в основному, коза у нас не була дійовою особою. Вона просто мала бути присутня на дійстві, могла падати чи танцювати. Їй співали пісні», – говорить етнографиня
Уся та ряджена громада ходила в хати, де жили незаміжні дівчата. Дівчата мали їх гарно прийняти та причастити. Маланка заходила обов’язково зі своїм оркестром.
«Вони грали та співали. Організовувалося справжнє театралізоване дійство з персонажами, які робили збитки. До прикладу, могли ложки красти. Звісно, потім все поверталося. Дійство проходило дуже весело, в піднесеному настрої. Було багато жартів. Водили Маланку зазвичай хлопці, які мали хист до гострих цікавих жартів. І таке було в кожному селі», – додає Ірина Григорівна.
Маланку водили на всій території нашої області. Часом її учасників могло налічуватися до 70 і більше людей. Побутували й обов’язкові обрядові приказки до дівчини, до тата й мами. А ще, як додає Ірина Телюх, існував закон: якщо дівчина не пускала Маланку до хати, її цуралися цілий рік, аж до наступної Маланки.
«Цю дівчину ніхто в танок не брав. Сміялися над нею, придумували смішні слова. Звісно, ніхто такого ставлення не хотів, тому Маланку пускали всі», – зазначає вона.
Читайте також: Різдво на Поділлі. Як святкували наші предки
