Екологи виступають за те, щоб територію зробити об’єктом природно-заповідного фонду.
На межі Хмельницької та Тернопільської областей виявили ділянку з осередком рідкісних рослин. В урочищі «Гора лисиця» села Зіньки на Білогірщині експедиція екологів знайшла одразу 17 видів рослин, які перебувають під охороною законом. Три з них – червонокнижні.
Як зазначають фахівці, це унікальний випадок, коли така кількість видів рідкісних рослин змогла вижити на невеликому клаптику землі попри те, що навколо все зорано аграріями. За їхніми словами, територію потрібно зберегти, створивши заказник. Натомість місцева влада готує урочище під видобуток крейди.
На захист збереження рідкісної флори виступили мешканці села Ходаки, що на Тернопільщині, оскільки урочище розташоване ближче до їхнього поселення. Минулого літа активісти звернулися до працівників Кременецького ботанічного саду з проханням обстежити ділянку, яку можуть знищити. Науковці ж, оглянувши територію, були здивовані побаченим – місце виявилося дуже цінним своїм різноманіттям рідкісних рослин.
В урочищі знайшли три червонокнижні рослини.
«Місце культове для жителів села, там гарні краєвиди. Коли ми приїхали, то були ошелешені красою. Просто фантастика, як цим рослинам вдалося там вижити. Законодавство України говорить, що осередки рідкісних рослин треба охороняти. Ми зробили відповідне наукове обґрунтування. Виявилося, що територія належить до Хмельницької області. Тож обґрунтування ми направили в Департамент природних ресурсів та екології Хмельницької ОВА. Але нам прийшла предивна відповідь, у якій було вказано, що відсоток заповідності виконаний і їх більше не цікавлять нові заповітні території», – розповідає кандидатка біологічних наук, завідувачка відділу фітосозології Кременецького ботанічного саду Ліана Онук.
Після звернень екологів в Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та до голови Хмельницької ОВА справа зрушила з місця – обласний Департамент направив звернення до землевласника стосовно погодження оголошення об’єкту природно-заповідного фонду. В свою чергу землевласник, а саме Білогірська селищна рада, відмовила у створені природоохоронної території.
«Депутати проголосували проти створення заказника, але їм ніхто не роз’яснив ситуацію, чому ця територія така цінна. Нас, як зацікавлену сторону, про засідання сесії ніхто не повідомляв. Тепер ми готуємо листа в Білогірську громаду, щоб отримати на руки результати голосування з обґрунтованими поясненнями, чим вони керуються, не виконуючи закони України. Тоді це будемо оскаржувати, – горить Ліана Онук. – Рішення про те, що територію віддадуть під вибуток, громада прийняла ще в 2019 році. Війна зупинила цей процес. Зараз все на стадії початку, дозвільні документи тільки починають розробляти. Але ж вони видобудуть крейду за кілька років, зароблять грошей і назавжди втратять важливу місцевість».
Урочище дослідили науковці Кременецького ботанічного саду.
Як додає науковиця, заповідних територій у Білогірській громаді менше одного відсотка. Натомість за європейськими нормами дикої природи має бути збережено не менше 30% від загальної території.
«Ми пропонували створити заказник місцевого значення на території площею 3,7 гектарів. Для цього не потрібні фінансові вливання, достатньо кілька інформаційних щитів на ділянці. Необхідні попереджувальні знаки, бо люди приходять і викопують з корінням ті рослини, що також є порушенням. Також, щоб аграрії не заїжджали на ділянку, не обробляли пестицидами і гербіцидами зону поруч», – зазначає вона.
За словами екологів, вказана ділянка цінна не лише з точки зору ботаніки, ландшафтної географії, а й навіть оборони завдяки своїй висоті. Далі за ним пролягає рівнина. Якщо забрати крейду, в оборонному плані точка втрачається.
«У квітні ми приїхали повторно подивитися на рослини. Знайшли додатково ще рідкісні види. Підтвердили те, що там зростало. Виявили червонокнижні горицвіт весняний, сон розкритий, конюшину червонувату. Остання навіть не числиться як рослина, яка росте на території Хмельниччини, – каже Ліана Онук. – Інші види регіонально рідкісні – гіацинтик блідий, осока низька, зміячка пурпурова, шавлія поникла. Це все класичні лужно-степові угруповування, які розвиваються на крейдяних ґрунтах. В світі вони охороняються не тільки через Червону книгу і Зелену книгу, а також як оселища цінних рослин. Хоч у нас ця концепція ще не ратифікована, але українські вчені дослідили і написали свої пропозиції з цього питання».
