«Якщо я вже тут понад три роки, то не хочу пасти задніх. Я б не могла подумати, що буду викладати німецьку іноземцям. А у мене зараз учні з 37 країн», – зазначає Марічка Копанишин, яка переїхала до Німеччини після початку повномасштабної війни.
Про це розповідає Хмельницький Онлайн
У Німеччині дівчина пройшла курси німецької мови та в 23 роки почала викладати для підлітків-мігрантів. Вона зазначає, що нині 80% її учнів – українські біженці. Деякі вже адаптувались і планують продовжити навчання в Німеччині, інші вивчають мову для вступу до університетів в інших країнах, а деякі чекають повноліття, щоб повернутися додому, незважаючи на заперечення батьків.
Міграція молоді з України значно сприяла збереженню демографічних показників в Німеччині. За даними Федерального статистичного відомства, частка молоді віком 15-24 роки в країні становить близько 10%, що є одним з найнижчих показників у Європі.
Про свій шлях від мігрантки до вчительки й спостереження за українськими школярами Марічка поділилася з проєктом Радіо Свобода «Ти як?».
Від мігрантки до вчительки
Марічка Копанишин переїхала до Німеччини в березні 2022 року. Раніше вона вже відвідувала цю країну двічі, в тому числі за програмою для студентів, що дозволила їй працювати.
Роботи немає, і мені потрібно з’їжджати з готелю
«Я одразу написала власниці готелю, де працювала, і домовилася, що вона мене візьме до себе, дасть роботу. Я їхала прибирати готельні номери. Коли я приїхала, мене поселили в готель, де я пробула три тижні. Потім власниця сказала, що, на жаль, роботи немає, і мені потрібно шукати самій своє місце під сонцем», – ділиться дівчина.
Після цього Марічка переїхала до знайомих власниці – німецької сім’ї. Через тиждень вона вже жила в комунальній квартирі, де її поселили разом з іншими українськими біженцями.
«Це був двоповерховий приватний будинок, який планували знести. Коли розпочалася війна, туди поселили українських біженців. Власниця готелю допомогла облаштувати дім для біженців», – згадує вона.
Німецька родина, у якій Марічка жила, оплатили їй курси німецької мови, покривши першу частину витрат – 600 євро.
У моєму житті було багато чарівників – добрих німців, які допомагали мені щиро
«Вони дуже переймалися моєю долею. Казали, що я дуже розумна, освічена, і було б шкода, якби я залишилась прибиральницею. Я погодилася на курс, стала єдиною українкою на занятті. Коли я засмутилася, що не зможу завершити навчання через фінансові труднощі, професор сказав, що за мене внесли оплату», – розповідає Марічка.
Єдина українська вчителька у школі
Марічка має педагогічну освіту, навчалася на філологічному факультеті у Дрогобичі. Як іноземну мову вивчала німецьку.
Дівчина знайшла електронні адреси шкіл поблизу і надіслала понад 20 листів з проханням про роботу.
Здобути досвід вчительки в Україні мені не вдалося
«Отримала відповіді лише з трьох шкіл. Дві з них відмовили, а з однієї отримала запрошення на зустріч. Я не мала досвіду, але мені дали шанс», – говорить Марічка.
Нині вона працює у школі в Роттвайлі, де й викладає німецьку мову. В класі 80% учнів – українці, які приїхали з різних регіонів України.
За даними Федерального статистичного відомства Німеччини, молоді біженці з України фактично допомогли країні уникнути критично низьких показників частки молоді в населенні.
Марічка зазначає, що основне завдання її учнів – вивчити німецьку мову, щоб мати можливість інтегруватися в німецьке суспільство.
Німеччина хоче інтегрувати українських дітей
«Німеччина прагне, щоб українські діти змогли продовжити освіту. У програмі – 16 годин німецької на тиждень, а також математика, англійська, історія Німеччини. Основне завдання – скласти іспит з німецької на рівень B1», – пояснює вчителька.
Марічка зазначає, що її учні дуже змінилися за роки війни, і багато з них усвідомили, що, напевно, не повернуться додому.
Є учні, які все ще не хочуть тут бути, вони хочуть назад
«Коли я почала працювати, мої учні не прагнули вчити мову, а зараз бачать своє майбутнє в Німеччині», – підсумовує вона.