Головна Економіка як і що Росія привласнила за час великої війни в Україні

як і що Росія привласнила за час великої війни в Україні

by Max
як і що Росія привласнила за час великої війни в Україні

Як Росія привласнює підприємства на тимчасово окупованих територіях України? Який іноземний бізнес зазнав так званої російської націоналізації? Та які українські підприємства продовжують роботу в окупації за російським законодавством? Про все це дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».

  • З початком широкомасштабного вторгнення Росії в Україну на тимчасово окупованій частині півдня російська влада розпочала так звану націоналізацію українських та іноземних підприємств.
  • Українське видання «Ліга.net» повідомляє, що загалом, станом на листопад 2022 року, на окупованих територіях перебувало понад 9500 українських юридичних осіб. З них 15 – у минулому компанії-мільярдери (річний дохід яких за 2020 рік перевищив 1 млрд грн). До них увійшли компанії шести галузей – металургія, енергетика, продукти, торгівля та промисловість.
  • Як повідомила «Російська газета», на окупованих частинах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей російський уряд вже привласнив 45 підприємств і передав їх «новим власникам». За словами заступника директора департаменту регіональної промислової політики Мінпромторгу РФ Максима Петрова, для цього на федеральному рівні розроблена спеціальна схема передачі підприємств в оренду інвесторам. Проте, як пише видання Financial Times, жодних законів щодо привласнення іноземних компаній не існує.

«Обмеження для іноземних підприємств»

«Новини Приазовʼя» запитали журналістку британського економічного видання Financial Times Анастасію Стогнєй про те, як відбувається процес привласнення іноземних підприємств у РФ.

Російська держава досить швидко ухвалила низку законів, які обмежили вихід іноземних компаній з російського ринку

«З самого початку, коли тільки почалося повномасштабне вторгнення, російська держава досить швидко ухвалила низку законів, які обмежили вихід іноземних компаній з російського ринку. Тобто буквально в перші ж дні війни десь у березні з’явився закон про протидію економічному тиску на Росію чи зміцнення економічного суверенітету Росії – ось у такому дусі. І він регламентував те, що компанії не можуть просто взяти й продати свій бізнес будь-якому покупцеві, якого вони знайшли на ринкових умовах, щоб їм мирно піти. Тобто зараз все-таки угоди в Росії повинні йти через спеціальну підкомісію міністерства фінансів», – розповідає журналістка.

За її словами, якщо компанія хоче продати свій бізнес в Росії, вона не може просто знайти російського покупця, домовитися про ціну, провести угоду і вивести гроші за кордон.

«Вони повинні підготувати велику пачку документів і з цими документами піти до цієї управкомісії і та вже ухвалюватиме рішення – дозволити чи не дозволити цю угоду, дозволити чи не дозволити вивести гроші тощо. Але нюанс у тому, що цю комісію справді дуже важко обійти, особливо великим компаніям. І другий нюанс – є ось якийсь набір формальних критеріїв, яким потрібно відповідати, коли ти намагаєшся піти з Росії. Але те, що ти їм відповідаєш, не гарантує, що тобі дозволять. Тобто це лише гарантія того, що твою угоду розглянуть», – сказала співрозмовниця.

Херсонщина: «пограбування підприємств»

Журналіст Центру журналістських розслідувань Олег Батурін розповів «Новинам Приазовʼя», що процес «націоналізації» підприємств російською владою на тимчасово окупованій Херсонщині розпочався наприкінці весни 2022 року, після того, як російська влада створила там свої адміністрації. Одним із підприємств, які мають іноземні активи та які привласнила Росія, стала компанія «Чумак», каже журналіст.

Соуси «Чумак» в одному з севастопольських супермаркетів (архівна світлина)

Ще однією компанією, яку привласнила російська влада, стало підприємство «Карвіл» у місті Каховка, розповів журналіст. За його словами, представники цієї компанії для того, щоб спробувати якось зберегти площі приміщення, будівлі, територію, призначили свого негласного керівника.

«Тобто вони делегували, які функції може виконувати людина на окупованій території. Лише дивитися, що там відбувається, чи хтось приїхав чи не приїхав, розграбували чи не розграбували. Тобто такі функції одна людина там виконувала до того часу, поки окупанти остаточно туди не вдерлися і не оголосили це своєю власністю», – зазначив журналіст.

«Спирти вивезли або випили»

Батурін каже, що тільки деякі з привласнених російською владою підприємств на Херсонщині змогли дійсно відновити свою роботу. Одним із них є Каховський завод «Тройка».

«ТОВ «Тройка» розташоване у місті Каховці поряд із заводом «Чумак». Воно займається виробництвом мінеральної води під торговельною маркою «Каховка». На цьому підприємстві окупантам вдалося запустити весь цей цикл. Там так само спочатку це підприємство йде на відкуп одному бандитському клану. Наскільки мені відомо, там змінився третій окупаційний керівник або умовний окупаційний власник цього підприємства. Тобто ці всі конфлікти, ці всі війни у них продовжуються. Проте воду випускають», – підкреслив він.

«Дім марочних коньяків «Таврія», (архівна світлина)

«Дім марочних коньяків «Таврія», (архівна світлина)

Говорити, що російській владі вдалося відновити роботу великої кількості захоплених підприємств, не доводиться, зазначає Батурін. За його словами, дійсно, працюючі підприємства – це радше виключення. Переважно російські військові просто пограбували та знищували потужності заводів. Одним з наочних прикладів є Дім марочних коньяків «Таврія», розташований у Новій Каховці.

Спирти повивозили, частину повипивали. Зараз підприємство використовується для зберігання БК

«Це теж був приклад того, коли окупанти його розграбували, вдерлися на територію цього підприємства одним із перших. Вони навіть не згадували про це підприємство. Бо вони дуже люблять на цьому піаритися, що ми мов там відновимо виробництво. Але саме про цей завод не згадували. Його просто розграбували, спирти повивозили, частину повипивали. Зараз це підприємство використовується для зберігання боєкомплектів. Тобто суто у військових цілях», – повідомив журналіст.

«Перерозподіл з перших днів окупації»

Головна редакторка видання «0629» Анна Романенко розповідає, що у Маріуполі перерозподіл майна російською владою, яке залишалося у місті, розпочався з перших днів окупації. Основну увагу сконцентрували на великих підприємствах, а малий та середній бізнес у більшості був розграбований або зруйнований внаслідок обстрілів, зазначила вона.

«Уся увага окупантів була сконцентрована, в першу чергу, на великих підприємствах, які мали велику капіталізацію до початку повномасштабного вторгнення. Це «Азовсталь», ММК імені Ілліча, машинобудівне підприємство «Азовмаш», «Азовелектросталь» – супутникове підприємство «Азовмашу». Судноремонтний завод і маріупольський порт. Ось ці підприємства, навколо яких відбувалися процеси перерозподілу майна», – каже журналістка.

Завод «Азовмаш» під час блокади Маріуполя, березень 2022 року

Завод «Азовмаш» під час блокади Маріуполя, березень 2022 року

За словами Романенко, російській владі не вдалося відновити роботу великих підприємств у Маріуполі. На це впливає, в першу чергу, брак електроенергії в місті та пошкодження самих підприємств внаслідок бойових дій, зазначила журналістка.

«Місто і електрику, і газ отримує через резервні гілки, які не можуть забезпечити промислову потребу в цих ресурсах. Крім того, і на комбінаті Ілліча, і на комбінаті «Азовелектросталь», «Азовмаші» під час бойових дій були повністю зруйновані електромережі, які туди постачали електрику. Будівництво нових – дуже тривалий процес. Тобто немає ні електрики, ні газу, я вже не кажу про те, що повністю зруйнований конвертерний цех комбінату імені Ілліча», – стверджує вона.

Завод «Азовсталь», вересень 2014 року

Завод «Азовсталь», вересень 2014 року

Маріуполь: «заводи забирають люди Кадирова»

Зараз у Росії триває процес розподілу компаній, які покинули або збираються покинути територію РФ. Для цього створено спеціальний комітет, додала журналістка.

Збирають заявки, хто хотів би загарбати те чи інше підприємство

«Росіяни (російська влада – ред.) утворюють спецкомітет, який займається перерозподілом того майна. Тобто спочатку схема працює так, що виїжджає комісія цього комітету для того, щоб просто поділити все: «це ваше, це наше, це федеральне, це державне». Потім вже залежно від того, кому вони розподіляють те майно, та структура і вирішує подальшу долю власності. І далі вони збирають заявки, хто хотів би загарбати те чи інше підприємство, яке таким чином «вивільнилося» з точки зору російського права або відсутності права як такого», – пояснила вона.

Військові чеченського підрозділу СОБР «Ахмат», що підпорядковане Рамзану Кадирову та входить до складу російських збройних сил. Маріуполь, Україна, 4 квітня 2022 року

Військові чеченського підрозділу СОБР «Ахмат», що підпорядковане Рамзану Кадирову та входить до складу російських збройних сил. Маріуполь, Україна, 4 квітня 2022 року

Проте, якщо у когось із впливових російських посадовців з’являється бажання привласнити підприємство, це відбувається без урахування так званого законодавства, зазначила журналістка.

«Якщо раптом з’являється зацікавленість в тому чи іншому підприємстві з боку, наприклад, Рамзана Кадирова (російський очільник Чечні – ред.), то всі ці питання, всі ці заявки просто перехрещуються. Він заходить, заводить туди своїх представників, вони кажуть: «Підприємство наше». От так і відбулося на прикладі маріупольського МК імені Ілліча, коли спочатку там приїжджали після окупації в червні-липні 2022 року різні структури переглядати завод, так тривало десь пів року, поки не з’явилася інформація про те, що ставленик Кадирова, підприємець – Валід Корчагін, просто приїхав і сказав, що це тепер його завод. Він вивісив такий великий банер на першій центральній прохідній заводу – «Ахмат – це сила». Застовпив, так би мовити, підприємство за собою», – розповіла Романенко.

Бердянськ: «ППО в морпорту»

Заступник голови Бердянської районної ради Віктор Дудукалов розповідає, що першим підприємством, яке привласнила російська влада у Бердянську, став торговельний порт. На момент захоплення міста там розташовувалась адміністрація портів України та логістичні підприємства, які займались перевезенням зерна, каже він.

Пам'ятник з якорів біля управління порту в Бердянську

Пам’ятник з якорів біля управління порту в Бердянську

«Росіяни, коли зайшли й фізично окупували порт, його територію, вони розташовували там ППО, розуміючи, що його будуть використовувати потім, і сьогодні роблять це доволі активно. Наступним етапом, коли заїхали відповідальні особи, які могли ухвалювати рішення щодо майна, почали мародерити відповідно ці підприємства», – розповів політик.

За словами Дудукалова, у Бердянську також є підприємства, які привласнені російською владою та досі працюють у місті. Одним із них є Бердянський хлібозавод. На початку окупації підприємство працювало з перебоями, оскільки не було навіть борошна для випікання хліба, згадує співрозмовник.

«Окупантам вдалося налагодити роботу і вони сьогодні там виробляють хліб, не сплачуючи жодних податків, не реєструючи жодних фізичних осіб. Просто фізично його використовують», – зауважив він.

«Колаборанти – нові очільники»

Однією з галузей, яка постраждала найбільше внаслідок так званої російської націоналізації, стало сільське господарство. Це те, що наповнювало місцевий, обласний та державний бюджети, зазначає Дудукалов.

Бердянський порт, вересень 2018 року

Бердянський порт, вересень 2018 року

За словами заступника голови Бердянської районної ради, очільниками привласнених Росією підприємств у більшості випадків стали місцеві жителі, які пішли на співпрацю з російськими військовими.

«Що стосується Бердянського порту, то його окупанти доручили очолювати Володимиру Стельмаченку, який свого часу мав активну позицію, був дуже проукраїнською людиною, займався тренуваннями з учасниками АТО і загалом був дотичний до певних процесів. Він вже має заочний вирок суду щодо злочину, який вчинив як колаборант (за інформацією СБУ, Стельмаченка засудили до 10 років позбавлення волі – ред.). Щодо «Бердянського м’ясокомбінату», є такий Геннадій Бабаян (СБУ заочно повідомило про підозру – ред.), який очолював його, він так і залишився керівником. Частина підприємств вже працює за російським законодавством», – навів приклади Дудукалов.

З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.

  • Більша частина Херсонської області, включно з обласним центром, була окупована російськими військовими упродовж першого тижня повномасштабного вторгнення Росії.
  • Деякі підрозділи Збройних сил України, що обороняли регіон, були розбиті, деякі змушені були відступати перед чисельними колонами противника, який йшли з території окупованого Криму.
  • Російська влада у вересні 2022 року оголосила про анексію чотирьох українських областей, включно із Запорізькою, які були лише частково окуповані.
  • Україна і Захід засудили цю спробу анексії. Київ, Вашингтон, а також Британія і Канада оголосили про нові санкції проти РФ.
  • Українська влада заявляє, що збройним шляхом боротиметься за повернення окупованих територій під свій контроль.

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.

На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.

Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.

11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.

Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.

Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.

З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.

6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.

ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.

Усього із 24 лютого 2022 року по 24 вересня 2023 року ООН зафіксувала в Україні щонайменше 10 тисяч випадків загибелі цивільних людей, понад 560 з яких становили діти, а також більше ніж 18 500 випадків поранення цивільних, повідомила 21 листопада Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні.

Читати ще

oh-logo-03-white

Новинарне агентство “Хмельницький Online”. Видання не несе жодної відповідальності за зміст і достовірність фактів, думок, поглядів, аргументів та висновків, які викладені у інформаційних матеріалах з посиланням на інші джерела інформації. Усі запити щодо такої інформації мають надсилатися виключно джерелам відповідної інформації.

Головне

Останні новини

© 2023 – Хмельницький Online.