Жителі громади згуртувалися, щоб щоденно допомагати нашим військовим.
З початком великої війни в Україні чимало викликів лягло саме на плечі небайдужих людей. Працівники Городоцької центральної публічної бібліотеки теж одразу ж включилися в роботу. Разом з працівниками бюджетних організацій та ВПО ходили готувати їжу для тероборонівців та військових ТЦК на кухню місцевого ліцею. Варили і пекли, смажили та нарізали, носили, мили посуд… Городоччани ділилися тим, що мали вдома: овочами, крупами, борошном. Згодом по черзі роздавали їжу на кухні військкомату.
«Ми постійно думали: що ще можемо зробити, чим ще можемо допомогти нашим хлопцям, – каже директорка бібліотеки Надія Бутельська. – Якось почули про дуже необхідні трав’яні чаї. Кинули клич по сільських бібліотеках, самі, що мали, принесли з дому. І закипіла робота. Сушили листя і ягоди суниці, малини, смородини, заготовляли ромашку, м’яту, липу, мелісу, шипшину… Словом, все, з чого можна скомпонувати смачний і цілющий напій».
Чаї, які збирали бібліотекарі та працівники культури, дуже полюбили військові. Фото: надані волонтерами.
Бібліотека наскрізь просочилася ароматами літа. У принесених з дому сушарках досушували необхідне. За власні та кошти небайдужих підприємців закупили паперові пакетики, у які фасували збори трав і ягід, а також окремі види лікарських рослин. На кольоровому принтері виготовляли етикетки з перерахованим вмістом та побажаннями
Перемоги і міцного здоров’я. Ці чаї так сподобалися військовим, що часто їх замовляли ще. Приходили по цілющі збори й ті, хто надсилав посилки рідним на передову.
«Коли в нас закінчувалася сировина, через соцмережі зверталися до населення, – продовжує Надія Олександрівна. – І люди почали приносити все, що треба. Навіть більше. І якось виникла ідея формувати різдвяні та вітамінні узвари. У поліетиленові пакуночки вкладали сушені яблука, груші, айву, чорнослив. Робили як більшими, так і меншими, тому що бійці часто брали їх у кишеню, вирушаючи на завдання. Згодом одна з наших волонтерок почула про енергетичні набори. Тож кинули клич, що збираємо волоські горіхи. Разом з ними люди почали приносити і фундук, і арахіс, і кеш’ю, а також купували родзинки. Хтось просто залишав гроші для придбання необхідного».
Та справа бібліотекарів не стояла на місці. З часом в книгозбірні почали плести маскувальні сітки, нашоломники. На другому поверсі встановили каркас. Основу надавали волонтери, а тканину люди приносили з дому, купували речі в секонд хендах, потім розрізали їх на смужки. На зимові маскувальні сітки місцеві приносили простирадла з дому, дуже допомогли з матеріалом віряни з Дому Милосердя, що діє при місцевому костелі.
«Скільки їх сплели, ніхто й не рахував, – розповідає пані Надія. – Були і великі, і малі, і кікімори, і різних видів плетіння… Долучалося дуже багато людей. Плели щодня, навіть у неділю. Приходили з дітьми, співали патріотичних пісень. У свою роботу вони душу вкладали, залишали частинку серця… На жаль, нині вже немає такої активності, тож вирішили днями винести каркас на вулицю, під навіс. Можливо, більше місцевих жителів побачить і завітає поплести».
Починаючи з минулого року, бібліотекарі громади за підтримки працівників культури збирають кошти на автомобілі для наших Захисників. Вже дві автівки відправили на передову. На третю – дозбирують. За словами директорки книгозбірні, для більшої активізації збору в бібліотеці, а також на центральній площі міста проводили благодійні ярмарки. Власноруч випікали і готували смаколики для продажу.
У бібліотеці долучалися до плетіння сіток і дітки. Фото: надане волонтерами.
«На останньому ярмарку вдалося зібрати аж понад вісім тисяч гривень, хоча товару в нас було не так вже й багато, – зазначила Надія Бутельська. – Люди, бачачи, на що збираємо, просто давали кошти».
Наші волонтери і не думають опускати руки, допомагаючи українським силам супротиву наближати Перемогу. Нині окрасою бібліотеки в Городку став український прапор з підписами військових, які не перестають дякувати бібліотекарям та їхнім помічникам за надважливий вклад у збереження України.
Читайте також: «Моя душа нині з воїнами»: вишиті картини 83-річної мисткині з Хмельниччини розіграють на благодійній лотереї
