Валерія Маркуш
Про це розповідає Хмельницький Онлайн
«Ти знову все втратила, знову втратила дім, чоловіка, ти далеко від дому з двома дітьми і не знаєш, що тобі робити», – розповідає Оксана Бондаренко, яка 11 місяців боролася і чекала свого чоловіка Віталія з російського полону. Подружжя Бондаренків – прикордонники і двічі переселенці. Віталій став на захист країни ще з початку війни в Україні, він – один із тих, хто останнім виходив з «Азовсталі» у 2022 році.
Житло в окупації та грошова компенсація
Упродовж одинадцяти років сім’ї доводилося жити в орендованих квартирах, оскільки їх родинний будинок перебуває в окупації з 2014 року. Тому вони подалися на грошову компенсацію, яку можуть отримати захисники-переселенці. Але на виплату чекають уже шість років.
«Можливості зустрітися вже не буде», – говорить Оксана, яка згадує той момент, коли чоловік залишив її з дітьми. Віталій, учасник АТО, на момент початку повномасштабної війни був старшим техніком у Держприкордонслужбі, і обоє працювали у Маріуполі.
Спогади про війну та боротьбу за виживання
«Хотілося для дітей майбутнього, а його в окупації не було би. Залишили будинок і виїхали», – розповідає Віталій. Про початок повномасштабної війни Оксана дізналася від чоловіка, який уже був на службі. Тоді Віталій описує, як почули літак, а потім вибух, і в той момент зрозуміли, що почалася війна.
Віталій згадує, як намагався вивозити поранених військових під час боїв у Маріуполі. «Машина, на якій вивозили, теж була пошкоджена, я, як зміг, так і полагодив машину, щоб процес не зупинявся», – говорить він. Весь час вони залишалися на зв’язку, але через обстріли це було надзвичайно складно.
Після того, як Оксана з дітьми змогла втекти з обстрілюваного Маріуполя, Віталій дізнався, що його сім’я жива через повідомлення, яке Оксана надіслала, перебуваючи на підконтрольній Україні території. «Коли я побачив повідомлення, що жінка та діти живі – заспокоївся», – зізнається Віталій.
Протягом їхньої історії сім’я отримала численні виклики та труднощі, однак залишається рішучою в боротьбі за свої права. Вони досі чекають на компенсацію від держави, яка має полегшити їхнє житло, хоч за всі ці роки стикалися зі значними затримками у виплатах.
Сім’я Бондаренків, обираючи життя в нових умовах, продовжує боротися за своє місце під сонцем, намагаючись забезпечити комфортне майбутнє для своїх дітей.