Анатолій Рауш став першим пацієнтом Хмельницької обласної лікарні, кому пересадили нирку від родинного донора. Нирку сину віддав батько Любомир.
Проблеми зі здоров’ям у Анатолія Рауша почалися у 2019 році. Тоді молодого чоловіка почав непокоїти високий тиск. Однак до лікаря він не поспішав, а головний біль списував на втому. «Через рік я захворів на коронавірус, — згадує Анатолій, — звернувся до сімейного лікаря. А той скерував здати аналізи. І вже за результатами аналізів з’ясувалося, що маю проблеми з нирками: вони, виявляється, погано працюють. Це й провокує підвищення тиску. Періодично я проходив курс лікування у нефрологічному відділенні обласної лікарні».
Однак лікування позитивних результатів не давало, а у березні минулого року нирки відмовили зовсім. Відтоді тричі на тиждень довелося Анатолію проходити процедуру гемодіалізу — простіше кажучи, підключатися до апарату штучної нирки, який протягом кількох годин очищав кров.
«Тоді я жив у селі неподалік обласного центру, — продовжує Анатолій. — Працював, але на роботі з розумінням ставилися до моєї проблеми, підлаштовували робочих графік так, щоб я міг їздити в обласну лікарню на життєво необхідну процедуру. Хоча, якщо відверто, гемодіаліз мене підтримував лише на день. Надалі я почувався все гірше — аж до чергової процедури. Мені було важко дихати, ноги набрякали, я ледве ходив».
Батько бачив, як синові погано, і серце стискалося від невимовного болю. Проте пан Любомир не звик підкорятися долі, намагався знайти вирішення для будь-якої проблеми. А ця стосувалася здоров’я і життя рідного сина. Й він почав цікавитися синовою хворобою, дізнавався, як можна зарадити. Коли ж з’ясувалося, що єдиний порятунок для сина — це трансплантація нирки, одразу вирішив, що донором буде саме він, батько. Звісно, якщо його нирка підійде сину.
«Після операції з трансплантації у мене з’явилося бажання жити, складати плани на майбутнє», – каже Анатолій. Фото: Суспільне
«Нам порадили звернутися в обласну лікарню в урологічне відділення до Олексія Підмурняка, — розповідає Любомир Рауш. — Після консультації лікарів, здачі усіх аналізів в Хмельницькому та Львові стало зрозуміло, що моя нирка ідеально підходить сину. Усе це зайняло днів десять, ще тиждень чекали на результат. Потім нам зателефонували і повідомили, що за тиждень — операція. Звісно, дуже хвилювалися, бо операція — це завжди страшно. А ми ще й були першими, кому у Хмельницькому виконали родинну трансплантацію. Але треба вірити у результат, довірятися лікарям, й тоді все буде добре. Так сталося і у нас».
Першу родинну трансплантацію нирки в обласній лікарні виконали 29 листопада минулого року. Після операції, зізнається Любомир, довго загоювався шов, адже він досить великий — аж 21 сантиметр. Зараз, каже, відчуває іноді холодок у місці, де була нирка. Більше — жодного дискомфорту. У харчуванні доводиться дотримуватися деякої дієти, менше пити рідини. Але це все — дрібниці. Головне — що син може жити повноцінним життям. Чоловік ще працює, а вдома має невеличке господарство: город, кози…
Анатолій періодично здає аналізи. Також йому доведеться все життя приймати спеціальні препарати, які підтримуватимуть функцію нирки. Їх надає держава. Але почувається він значно краще, тиск вже почав приходити у норму. «У мене з’явилося бажання жити і працювати, складати плани на майбутнє, — запевняє чоловік. — Й раджу усім не здаватися за жодних обставин. І якщо виникають труднощі, то слід не опускати рук, а шукати шляхи вирішення проблеми».
Виконувати операцію хмельницьким медикам допомагали львівські колеги. Тривала вона шість годин. «Добре робити операцію відносно здоровим людям, — каже голова групи експертів з трансплантології при обласному департаменті охорони здоров’я, доктор медичних наук Олексій Підмурняк. — Анатолій ще не був втомлений діалізом, органи працювали нормально. Батько теж не мав проблем зі здоров’ям. І ми задоволені результатом».
А 27 квітня цього року в обласній лікарні виконали ще одну родинну трансплантацію нирки. Цього разу донором нирки для чоловіка стала дружина: Євгена Приходько віддала свою нирку чоловікові Борису. Операцію з трансплантації провели спільно з колегами зі Львівського центру трансплантології. Тривала вона близько п’яти годин. Пацієнти добре перенесли і операцію, і післяопераційний період. Їх виписали додому в задовільному стані».
