Можна бути ідеальним кандидатом або перспективним співробітником, але одна випадкова фраза зіпсує стосунки з роботодавцем вщент. А все тому, що людина сказала зайвого, не дбаючи про наслідки, інформує KURAZH.
Про це розповідає Хмельницький Онлайн
Прочитайте дві історії про те, як необдумані слова принесли людям великий кар’єрний провал. Мораль — наприкінці статті.
Спалах зарозумілості
У великій телекомунікаційній компанії відкрилася рідкісна вакансія для вузького спеціаліста — потрібно було навчити персонал безпечному водінню, щоб знизити кількість аварій. Знайшовся лише один кандидат, який ідеально підходив за компетенціями. Не будемо називати його справжнього імені, нехай у цій історії він буде Василем.
Призначили день для співбесіди, вона проходила у три етапи:
1 — Розмова з керівником департаменту та представником HR-відділу. Василь справив приємне враження: релевантний досвід, спеціалізація на навчанні безпечному водінню, підтверджений професіоналізм.
2 — До інтерв’ю приєднався головний інженер компанії. Його вразив рівень компетенцій Василя, впевнені відповіді та глибоке розуміння завдання. Поступово до бесіди підключалися інші співробітники, які мали відношення до майбутньої роботи з кандидатом. Василь вміло демонстрував професійні якості, і скоро стало зрозуміло, що вакансію можна закривати.
3 — На фінальному етапі була присутня керівниця HR-відділу, відповідальна за відбір. Її теж повністю влаштувала кандидатура Василя. До кінця інтерв’ю всі невимушено спілкувалися, сиділи з посмішками, у піднесеному настрої. Усі раділи чудовій знахідці — “золотому” кандидату, який бездоганно підходив до вакансії.
Ось уже Василь стояв біля дверей, відчуваючи, що співбесіда пройшла блискуче. На прощання він сказав фразу, яка все змінила: “Але ви довго не чекайте, у мене є ще пропозиції”. Керівники здивовано переглянулися, хтось розгублено сказав: “Ну, добре”, поки задоволений Василь виходив з кабінету.
Цей спалах зарозумілості всіх приголомшив. Керівники порадилися і одноголосно вирішили відмовити Василю — компанія не захотіла прийняти в команду людину, яка повела себе настільки безтактно.
Яка вже тут довіра?
Ситуація сталася зі співробітником, який займався розвитком керівників і зміцненням корпоративної культури. Важливо вказати сферу діяльності компанії — ритейл. Однією з базових корпоративних цінностей була довіра всередині команди. На словах і в робочих процесах співробітник цю цінність повністю поділяв.
Одного разу на великому форумі з топ-менеджерами, де розробляли рішення стратегічного питання, мова зайшла про рівень довіри в команді. І раптом співробітник висловився: “Про яку довіру з боку компанії можна говорити, якщо камери в приміщеннях встановлюєте і стежите за людьми?”.
Повисла довга незручна пауза, всі подивилися на того, хто говорив, але ніяк не прокоментували ситуацію. Тому що це був жахливий нонсенс — у ритейлі відеоспостереження ніяк не пов’язане з питанням довіри між керівниками і підлеглими. Камери встановлюють, щоб стежити за збереженням матеріальних цінностей, забезпечити безпеку людей в залі, контролювати можливий обман з боку клієнтів. Це загальноприйнятий стандарт роботи.
Здивувало те, як вправно співробітник підсвітив лише той аспект, який був вигідний йому в дискусії. А вийшло, що він показав справжнє ставлення до компанії, бачення себе в команді. Після цього інциденту більшість вчинків співробітника стали більш прозорими — він діяв тільки у своїх інтересах, а цінності компанії використовував як інструмент для досягнення цілей. Протягом трьох місяців з цією людиною розлучилися, зберігши ділові, але вже дистанційовані відносини.
Висновки
Здорові відносини з роботодавцем — партнерські, вони передбачають взаємну повагу і довіру. Якщо одна зі сторін не готова до такого рівня, потрібно або розлучатися, або готуватися до постійного конфлікту інтересів і стежити за кожним словом. У наших прикладах розлучитися вирішив роботодавець, але точно так само чинять ображені співробітники — вакансій на сайтах вище даху, а кадровий голод породжує шалену конкуренцію за працівників.