У кожної іграшки – своя історія, каже майстриня.
Ляльки «з характером» та зайці в українському одязі – це все про роботи хмельничанки Катерини Дзендзюр. Про творчість під час війни, квести при пошуках необхідної фурнітури та індивідуальний підхід до створення кожної ляльки – в нашому матеріалі.
Зайці в стилі Тильда: кохання з першого погляду
«Все почалося кілька років тому з побаченого на сторінках журналу «Burda» зайця, пошитого в стилістиці Тільда», – згадує майстриня. – Мені тоді він дуже сподобався: це одночасно і простота, і вишуканість, і натуральність. В той час я закінчувала навчання в фаховому училищі і моєю випускною роботою була саме ця іграшка, яку я пошила зі старої шуби. Це була перша спроба».
Після навчання Катерина влаштувалася на роботу до швейного цеху, і про свої творчі бажання забула. Проте, за словами майстрині, образ зайця-тільди постійно був перед її очима. Для майбутньої справи вона почала скуповувати клаптики вподобаної тканини та фурнітуру, з яких згодом пошила іграшкового зайця та мишеня.
«Першого зайця я подарувала своїй сестрі, а вона, в свою чергу, подарувала іграшку комусь із родичів. Тоді я зрозуміла, що такі іграшки можуть бути цікавим подарунком, – розповідає Катерина Дзендзюр. – Почала шити зайців на подарунок, згодом мені захотілося деталізації, хоча б мінімальної. Тепер у кожного мого зайця є свій одяг».
«Почала шити зайців на подарунок, згодом мені захотілося деталізації, хоча б мінімальної. Тепер у кожного мого зайця є свій одяг», – розповідає майстриня
Спочатку одяг був звичайним – штанці, сорочки та платтячка. Останнім часом майстриня почала цікавитися та вивчати різні елементи українського автентичного одягу. Тепер своїх зайців вона одягає в керсетки, жупани, спідниці і вишиванки.
Всю одежу для своїх ляльок майстриня шиє за допомогою швейної машинки, якою би маленькою за розмірами вона не була. Фото: з фейсбуку Катерини Дзендзюр
«Якщо дитині мати такого зайчика, який буде вдягнений в українське вбрання, то їй було би цікаво дізнаватися та вивчати різні елементи одягу. Що таке керсетка, кишеня, спідниця. А по-друге, саме через гру діти вчаться. І якби такими іграшками в українському вбранні гралися наші діти, таким чином прививати любов до культури, – розповідає майстриня. – Зайцям можна змінювати одяг або шити його самостійно, як для звичайної фабричної ляльки. Коли у мене замовляли їх в дарунок для дітей – це мене безмежно тішило. До речі, іграшки ці екологічні та їх можна сміливо прати в машинці».
До речі, цікавий факт: всю одежу для своїх ляльок майстриня шиє за допомогою швейної машинки, якою би маленькою за розмірами вона не була.
Особливі історії унікальних ляльок у формі
Таку ляльку – воїна майже не беруть для дітей, проте майстриня і сама пояснює, що це не іграшка в значенні цього слова. Спробувати виготовити ляльку у формі майстриня погодилася, коли отримала запит від замовника. До цього моменту таких іграшок не робила, розповідає Катерина Дзендзюр, стало цікаво і майстриня максимально включилася в творчу гру, продумуючи виготовлення майбутньої ляльки до деталей.
Як зазначає сама майстриня, саме так і розпочалася «гра». Основна задача на початковому етапі – продумати всі деталі, а потім знайти необхідну тканину, фурнітуру та додаткові матеріали.
«Одежу для них я шию сама. Бо багато лялькарів використовують стандартні вироби для своїх ляльок, наприклад, взуття чи ту саму одежу, але мені хочеться все зробити самій від початку до кінця, – розповідає Катерина Дзендзюр. – За півтора року я виготовила більше 150 ляльок. Кожного разу це для мене маленький квест – я бігаю по магазинах, шукаю тканину потрібного відтінку. Тепер ось почала сама збирати іграшкові дрони».
Час створення для кожної іграшки різний, здебільшого він залежить від виготовлення додаткових елементів декору та їх доставки
І якщо перша лялька у формі була максимально простою та стандартною, після неї почалися замовлення з максимальною деталізацією. Майстриня згадує етап виготовлення трьох ляльок на подарунок для партнерів, які донатили на потреби Збройних сил України.
«Ляльку у формі ДСНС замовив благодійник у якості подарунка для партнерів. В тому випадку мені захотілося максимально зробити її подібною до реальності. Це було декілька іграшок, і тоді для мене це було складне завдання, тому що деталізація в одязі повинна була бути максимальною».
Час створення для кожної іграшки різний, здебільшого він залежить від виготовлення додаткових елементів декору та їх доставки. Наприклад, шоломи, які окремо друкуються на 3D-принтері, або елементи для квадрокоптера, деталі якого після отримання майстриня збирає в єдине ціле.
Для кожної ляльки майстриня разом із замовниками шукає індивідуальні особливості, які характеризують цю людину. Деталі, за якими цю людину можна впізнати та виділити серед інших. Фото: з фейсбуку Катерини Дзендзюр
До речі, саме роботу над лялькою з дроном, яку замовляли для дівчини–військової, майстриня називає найбільш цікавою на етапі розробки серед всіх попередніх. Але при цьому кожну зроблену ляльку у формі майстриня пам’ятає, бо історія у кожної – унікальна.
Ні, в ляльці не відтворюють риси обличчя людини, для якої її замовляють, не чіпляють бороду і не роблять візуально схожою. Проте для кожної майстриня разом із замовниками шукає індивідуальні особливості, які характеризують цю людину. Деталі, за якими цю людину можна впізнати та виділити серед інших.
«Ці ЗСУ-шні ляльки – не просто ляльки. В кожної з неї бувають такі унікальні історії, що шиючи одну з них, я наприклад, плакала. І думала тільки про те, щоб людина була живою та здоровою, коли до неї приїде це замовлення. Мої ляльки в дарунок часто відсилають на нуль. Я пам’ятаю кожну свою ляльку, бо у кожної з неї своя історія. Кожне замовлення – це перегляд фото чи відео з цією людиною, для того щоб знайти саме її індивідуальність. І виходить, що таким чином, я про цю людину думаю постійно під час роботи. І навіть після того, як замовлення готове і відправлено, ці люди лишаються зі мною», – розповідає майстриня-лялькарка.
На запитання, що їй допомагає триматися під час буремних часів, хмельничанка відповідає: «Дорослий чоловік, який зараз на війні, замовляє у мене ляльку. Я собі починаю думати, як це працює. Можливо, в тих умовах у ньому просинається чуттєвість. Чуттєвість серед сталі, заліза та холодності. І він свою чуттєвість проявляє в саме такий спосіб. Тоді я шила пару ляльок – його та його дружину. І коли я від них отримала слова вдячності та захоплення, у мене виникло розуміння того, що ця лялька виконала свою місію – подарувала радість хоча б на хвилиночку. Для мене це важливо. І ці відчуття допомагають триматися».
Читайте також: «Курс на Незалежність»: у Хмельницькому відбудеться крафтовий ярмарок
