Кримські вимоги до України: компенсація за «блокаду» води та електроенергії

Російська влада Криму намагається домогтися визнання та відшкодування збитків з боку України у зв’язку з припиненням постачання дніпровської води та електроенергії до Кримського півострова після російської окупації. Спікер російського парламенту Криму Володимир Константинов заявив, що це питання може стати частиною майбутнього мирного договору між Україною та росією.

Про це розповідає Хмельницький Онлайн

Журналісти проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії з’ясували, чи можливий такий розвиток подій.

Обговорення мирного плану, запропонованого президентом росії, який складається з 28 пунктів, надихнуло кримську владу висунути свої пропозиції. Вони сподіваються, що можливий документ дозволить їм стягнути з України збитки за припинення постачань води та електрики з 2014 і 2015 років. Ці ініціативи не є новими, проте вони стикаються з політичними та юридичними питаннями.

Кримські збитки в контексті миру

Спікер парламенту Криму Володимир Константинов вважає, що збитки від блокад можуть стати одним із пунктів обговорюваного плану мирного врегулювання конфлікту. Він зазначив:

Константинов також підкреслив, що наразі існує політичне «вікно можливостей», і, на його думку, питання відшкодування збитків має бути включене до мирного плану.

Водночас він зазначив, що незалежно від умов миру, позови на адресу України будуть висунуті.

Підконтрольний кремлю Арбітражний суд Криму в листопаді задовольнив 12 позовів від юридичних осіб, які постраждали від української «блокади», ухваливши стягнути понад 5,3 мільярда рублів збитків. Раніше суди Криму задовольнили позови до України на 2,5 трильйона рублів за водну блокаду та на 3,15 трильйона рублів – за енергетичну. Загальні вимоги до України за «блокаду» Криму складають близько 10 трильйонів рублів, стверджує Константинов.

Раніше Константинов називав суму збитків від водної та енергетичної блокад у 14 трильйонів рублів. Російська влада також планує підрахувати збитки від інших видів блокад, а також від ударів Сил оборони України по військових об’єктах на півострові.

Проте, об’єктивність цих сум залишається під питанням, як і юрисдикція щодо їх вирішення. Відомо, що рішення ухвалювалися в закритому режимі судами, які не визнаються Україною та міжнародною спільнотою.

Моніторингова місія ООН в Україні раніше зазначала, що після анексії Криму «росія несе основну відповідальність за забезпечення доступу до води захищеним особам у Криму».

Складнощі мирних переговорів

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров вважає, що включення питання про відшкодування збитків за блокади Криму до мирної угоди малоймовірне.

Чубаров зазначив, що такі заяви Константинова є спробою відволікти увагу від соціально-економічних проблем на півострові, начебто інфляції, зростання цін та безробіття.

Цивільні акції з блокади поставок товарів до Криму у 2015–2016 роках, за його словами, покликані ускладнити для росії питання забезпечення півострова, що також допомогло затримати повномасштабне вторгнення.

Чубаров підкреслив, що з 2014 року росія активно укріплює Крим як військову базу для подальшої експансії, а дії мирних акцій лише ускладнили цей процес.

Кримські ініціативи щодо позовів до України розглядаються як частина політичної кампанії з легалізації російської анексії шляхом створення фальшивих претензій. В українському Центрі національного спротиву зазначають, що формуються бази псевдопозовів, які мають створити ілюзію «масових збитків від України».

Ця ситуація показує, що ініціатива кримських спікерів щодо позовів до України не сприймається однозначно в кремлі, і з’являються сумніви стосовно її доцільності.

Кримські та російські позивачі неодноразово намагалися висунути Україні позови за перекриття постачання води. Однак, як показує практика, такі спроби зазнають невдачі в міжнародних судах.