Воїни захищали Україну від ворога.
Про це розповідає Хмельницький Онлайн
У громадах Хмельниччини в останню земну дорогу провели захисників, які віддали своє життя за Незалежність України, боронячи країну від ворога.
У Нетішині 13 листопада прощалися з 44-річним воїном-захисником, штаб-сержантом Юрієм Станіславчуком.
Як повідомляють у виконавчому комітеті Нетішинської міської ради, захисник помер 9 листопада в місті Лубни, що на Полтавщині: «Приїхавши на декілька днів додому в коротку відпустку, він поспішав на передню лінію фронту до своїх побратимів, але в дорозі йому стало дуже зле… Лікарі до останнього боролися за життя Героя…».
Додають, що Юрій Станіславчук був справжнім воїном, у боротьбі з ворогом проявляв неймовірну мужність, хоробрість та сміливість, про що свідчать його нагороди: орден «За мужність» III ступеня, відзнаки Головного управління розвідки Міністерства оборони України – медаль «За сприяння воєнній розвідці України» та медаль «Україна понад усе».
«Нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував», – висловлюють слова співчуття в міській раді.
Поховали захисника на Ізяславщині.
У Нетішині попрощалися з Юрієм Станіславчуком. Фото: Нетішинської міської ради
13 листопада в Судилківській громаді на Шепетівщині в останню земну дорогу провели жителя села Городище, оборонця рідної землі, Героя-захисника Романа Валерійовича Пасинюка.
Як повідомляють в Судилківській сільській раді, Роман народився 27 січня 1989 року в Шепетівці. Дитинство та юнацькі роки пройшли у селі Городище, тут проживали батьки. Тут навчався у місцевій школі. Зростав доброзичливим, чуйним, щирим, ввічливим, відповідальним юнаком.
«Коли Романові виповнилося 11 років, померла мама, через два роки пішов з життя батько. Через такі трагічні обставини у підлітковому житті хлопчина, здавалося, подорослішав на ціле життя. Опікувалася Романом рідна сестра по батьковій лінії тьотя Неля. У вересні 2023 року Роман Валерійович був призваний на військову службу. Для Нелі Олександрівни, яка втратила у травні 2023 року у страшній війні сина Руслана, було нестерпно боляче сприйняти звістку про мобілізацію Романа. Вона щоденно молилася, щоб він повернувся з полів битви живим та неушкодженим. Разом з нею просили Бога, щоб зберіг життя для Романа, сестра Алла і брат Віталій. Не судилося…», – розповідають про болючу втрату у громаді…
Гранатометник механізованого батальйону однієї з військових частин, солдат Роман Пасинюк, захищаючи рідну землю, загинув 12 лютого 2024 року в районі населеного пункту Авдіївка Донецької області. Поховали Героя в рідному селі Городище з усіма військовими почестями…
У Судилківській громаді в останню земну дорогу провели захисника Романа Пасинюка. Фото: Судилківської ОТГ
14 листопада Шепетівська громада провела у засвіти молодого гранатометника з Плесни Миколу Шикерука.
Як повідомляють в Шепетівській міській раді, народився Микола Вікторович Шикерук 21 жовтня 1998 року в селі Плесна у працелюбній сільській родині. «Коля з дитинства любив техніку та проводив майже увесь свій час з татом на роботі, в машині на колгоспних полях, між тракторами та комбайнами. По завершенню навчання, у 2018 році, був призваний на строкову службу. Зважаючи на фізичну підготовку, був зарахований до Національної Гвардії України. Прослуживши півтора року у війську, повернувся додому і майже одразу поїхав у Київ працювати у сфері озеленення», – розповідають в міській раді.
Повномасштабне вторгнення росії на територію України змінило його життя зі звичного та мирного на тривожне, сповнене небезпеки. Війна застала Миколу в рідному селі і він одразу, не вагаючись, вступив до добровольчого формування для оборони нашої країни. Його зарахували до Національної Гвардії, а згодом – захисник був переведений до 3-ї Окремої штурмової бригади, де виконував бойові завдання надзвичайної складності.
«Щоразу виходячи з поля бою, він не забував про бойових товаришів. Він врятував багато життів. Але і в цих смертельно небезпечних умовах зберігав посмішку, у будь-якій важкій ситуації завжди знаходив позитив», – згадують його побратими. «Він був крилатий, невиправний оптиміст і життєлюб. З таких, як він, мабуть, Всеволод Нестайко писав своїх Тореадорів. Здавалося, доля прихильна до нього в усьому», – поділилася спогадами директорка Плесенської гімназії Тетяна Капелюх.
Востаннє рідні чули голос Миколи 26 березня 2024 року… Почався важкий відлік днів без найріднішого… Промінчик надії для рідних жеврів довгих 7 місяців, вони до останнього сподівалися знову зустріти та обійняти свою кровиночку… Але один дзвінок обірвав усі надії, мрії та сподівання. Родина отримала найстрашнішу звістку про те, що їх син, брат – старший солдат Шикерук Микола Вікторович загинув 27 березня 2024 року у бою поблизу Семенівки Покровського району Донецької області, мужньо виконавши свій обов’язок…
У Шепетівці попрощалися з Миколою Шикеруком. Фото: Шепетівської міської ради
У Хмельницькій громаді в селі Мацьківці учора, 14 листопада, попрощалися з Героєм російсько-української війни, солдатом Валерієм Станіславовичем Куржієм. Воїн загинув в бою 7 листопада цього року в Курській області.
Валерію Куржію назавжди 44…
Валерію Куржію назавжди 44… Фото: з фейсбук-сторінки Шаровечківського старостату
14 листопада у селі Іванівка Улашанівської громади, що на Шепетівщині, назавжди попрощалися із земляком, Василем Козлом, який віддав своє життя за свободу й спокій рідної землі.
Як розповідають в Улашанівській громаді, народився Василь 13 червня 1970 року в селі Жуків. Закінчив 9 класів місцевої школи, а по тому – здобув спеціальність механізатора, тракториста, працював на різних роботах.
У червні 2024 року Василь став на захист рідної країни, взявши до рук зброю, щодня пліч-о-пліч з побратимами, наближав Перемогу.
8 листопада 2024 року, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, під час виконання бойового завдання солдат Василь Козел загинув внаслідок авіаудару російської федерації.
Доброзичливий, щирий, відповідальний та працьовитий – таким знали Героя та пам’ятатимуть вічно, кажуть у громаді.
На щиті додому повернувся захисник Василь Козел з Шепетівщини. Фото: з фейсбук-сторінки Улашанівської громади
