Сергія Соколовського знають як людину, котра чистить від сажі димоходи. .
Хто він, сажотрус ХХІ століття? Якими знаряддями праці користується, чому займається цією справою? З цього приводу ми поспілкувалися із Сергієм Соколовським, якого добре знають на Корюківщині Чернігівської області та за її межами як людину, котра чистить від сажі димоходи.
Уже третій рік 37-річний житель села Бреч Сергій Соколовський у статусі місцевого сажотруса. Його послугами скористалися сотні людей. Має постійних клієнтів, і щомісяця з’являються нові. «Були періоди, — розповідає чоловік, — коли все наче зупинялося і завмирало: робота, бажання, потреби… Перший такий момент був, коли лютував коронавірус, а другий — після 24 лютого минулого року. Але життя триває, тож і замовлень більшає».
Власний винахід
Як кажуть, усе геніальне дуже просте. Так і в Сергія. Якось він склав для батьків грубку. Така вдала вийшла, що гріє одразу чотири кімнати. Згодом виникло питання, хто почистить димохід від сажі. Батько викликав якогось спеціаліста з іншого міста. Той пообіцяв приїхати за умови, що в селі буде не менше семи замовлень. Поки батько знайшов п’ятьох охочих, троє вже самі потрусили сажу. «Послухав, як бідкаються мама з татом, і думаю: треба самому братися до справи, – каже Сергій. – Так виникла ідея зробити сажотруску. Відповіді на свої запитання шукав в інтернеті, багато перечитав інформації».
Його винахід нагадує невеликий електричний пилосос. Сергій намагався зробити його з легких матеріалів, бо доводиться підіймати на висотні покрівлі. Каже, що навіть запатентувати прилад збирався, та війна завадила.
Шлях від водолаза до сажотруса
Сергій Соколовський народився на Херсонщині, в курортному Скадовську. Коли йому виповнилося два роки, батьки вирішили перебратися на малу батьківщину мами, яка є уродженкою Савинок на Чернігівщині. Спочатку жили в Корюківці, де Сергій навчався в школі. Згодом переїхали до Хотіївки. «Я завжди був маленьким і худеньким, тому мама віддала мене в перший клас на рік пізніше, – зізнається майстер. – Тож тільки-но відгуляв випускний, як мені вручили повістку в армію. Служив у Криму, у внутрішніх військах, водолазом. Опісля спробував вступити до Київської академії внутрішніх військ, де був шалений конкурс: 70 абітурієнтів на одне місце. Не пройшов».
Сергій не схотів їхати зі столиці. Роботу знайшов у нічному клубі. Спочатку працював охоронцем, потім – офіціантом, барменом, маркером (спеціаліст з більярду — прим. авт.). Швидко став різнопрофільним спеціалістом, якого так цінували, що надали прямо в клубі кімнату для проживання. «Я міг замінити багатьох працівників клубу, що дуже подобалося власнику. Згодом знайшов собі пару, побралися. Та дружина ревнувала, бо працювати доводилося вночі. Зрештою звільнився і влаштувався знову водолазом. Та сімейне життя не склалося. Зі столиці переїхав до Чернігова, працював рятувальником на Золотому пляжі», – продовжує чоловік.
Робота дуже нервова, зізнається Сергій Соколовський. Майже щодня були потопельники. Часто-густо тіла витягували в такому стані, що годі й самому знепритомніти. Згодом доля повернула чоловіка в Корюківку. Деякий час пропрацював у Державній службі охорони, потім вирушив на заробітки за кордон. «Працював на будівництвах у Польщі, Чехії. Та дуже тягнуло додому. Хотів чути українську мову, спілкуватися з рідними й близькими, дихати нашим повітрям, – розповідає Сергій. – Повернувся в Україну, купив хатину в Бречі. Заробляю тепер своїми руками, бо можу робити дуже багато. І плитку кладу, і цеглу, і покрівлю можу навести, і транспорт ремонтувати. Та найбільше часу й сил забирає робота сажотруса. Маю й свій рекорд — 15 викликів за день».
П’ять порад від сажотруса
1. Очищати димарі від сажі потрібно навесні, після закінчення опалювального сезону. Якщо відкласти цю справу на літо, сажа стає вологою і її важче позбутися.
2. Якщо будинок простояв років п’ять і не опалювався, то треба бути готовим до того, що сажа стала твердою і її неможливо вичистити.
3. Головне, щоб «бичок» був цілий, не потрісканий. Буває, що грубка у вологій місцевості просідає з часом, тоді між «бичком» і грубкою утворюється щілина. Це небезпечно, потрібно ремонтувати. Зазвичай цю щілину ніхто не бачить, окрім сажотруса.
4. Найшвидше забиваються сажею труби, коли приміщення опалюють сирими дровами чи обрізками, «кубиками». У такому випадку чистити сажу бажано кілька разів на рік.
5. Буває, що сажа займається у димоході. Її не можна гасити, слід чекати, поки вигорить.
Ірина ГАЙОВА, газета «Маяк», Чернігівська область.
Матеріал надрукований у рамках проєкту «Підтримка місцевих (районних, міськрайонних, міських, обласних), всеукраїнських газет та поширення важливої інформації» за підтримки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX).
