Головна Новини Чоловік з Чернігівщини винайшов власний «сажосос»

Чоловік з Чернігівщини винайшов власний «сажосос»

Про це розповідає Хмельницький Онлайн

Сергія Соколовського знають як людину, котра чистить від сажі димоходи. .

Хто він, сажотрус ХХІ століття? Якими знаряддями праці користується, чому займається цією справою? З цього приводу ми поспілкувалися із Сергієм Соколовським, якого добре знають на Корюківщині Чернігівської області та за її межами як людину, котра чистить від сажі димоходи.

Уже третій рік 37-річний житель села Бреч Сергій Соколовський у статусі місцевого сажотруса. Його послугами скористалися сотні людей. Має постійних клієнтів, і щомісяця з’являються нові. «Були періоди, — розповідає чоловік, — коли все наче зупинялося і завмирало: робота, бажання, потреби… Перший такий момент був, коли лютував коронавірус, а другий — після 24 лютого минулого року. Але життя триває, тож і замовлень більшає».

Власний винахід

Як кажуть, усе геніальне дуже просте. Так і в Сергія. Якось він склав для батьків грубку. Така вдала вийшла, що гріє одразу чотири кімнати. Згодом виникло питання, хто почистить димохід від сажі. Батько викликав якогось спеціаліста з іншого міста. Той пообіцяв приїхати за умови, що в селі буде не менше семи замовлень. Поки батько знайшов п’ятьох охочих, троє вже самі потрусили сажу. «Послухав, як бідкаються мама з татом, і думаю: треба самому братися до справи, – каже Сергій. – Так виникла ідея зробити сажотруску. Відповіді на свої запитання шукав в інтернеті, багато перечитав інформації».

Його винахід нагадує невеликий електричний пилосос. Сергій намагався зробити його з легких матеріалів, бо доводиться підіймати на висотні покрівлі. Каже, що навіть запатентувати прилад збирався, та війна завадила.

Шлях від водолаза до сажотруса

Сергій Соколовський народився на Херсонщині, в курортному Скадовську. Коли йому виповнилося два роки, батьки вирішили перебратися на малу батьківщину мами, яка є уродженкою Савинок на Чернігівщині. Спочатку жили в Корюківці, де Сергій навчався в школі. Згодом переїхали до Хотіївки. «Я завжди був маленьким і худеньким, тому мама віддала мене в перший клас на рік пізніше, – зізнається майстер. – Тож тільки-но відгуляв випускний, як мені вручили повістку в армію. Служив у Криму, у внутрішніх військах, водолазом. Опісля спробував вступити до Київської академії внутрішніх військ, де був шалений конкурс: 70 абітурієнтів на одне місце. Не пройшов».

Сергій не схотів їхати зі столиці. Роботу знайшов у нічному клубі. Спочатку працював охоронцем, потім – офіціантом, барменом, маркером (спеціаліст з більярду — прим. авт.). Швидко став різнопрофільним спеціалістом, якого так цінували, що надали прямо в клубі кімнату для проживання. «Я міг замінити багатьох працівників клубу, що дуже подобалося власнику. Згодом знайшов собі пару, побралися. Та дружина ревнувала, бо працювати доводилося вночі. Зрештою звільнився і влаштувався знову водолазом. Та сімейне життя не склалося. Зі столиці переїхав до Чернігова, працював рятувальником на Золотому пляжі», – продовжує чоловік.

Робота дуже нервова, зізнається Сергій Соколовський. Майже щодня були потопельники. Часто-густо тіла витягували в такому стані, що годі й самому знепритомніти. Згодом доля повернула чоловіка в Корюківку. Деякий час пропрацював у Державній службі охорони, потім вирушив на заробітки за кордон. «Працював на будівництвах у Польщі, Чехії. Та дуже тягнуло додому. Хотів чути українську мову, спілкуватися з рідними й близькими, дихати нашим повітрям, – розповідає Сергій. – Повернувся в Україну, купив хатину в Бречі. Заробляю тепер своїми руками, бо можу робити дуже багато. І плитку кладу, і цеглу, і покрівлю можу навести, і транспорт ремонтувати. Та найбільше часу й сил забирає робота сажотруса. Маю й свій рекорд — 15 викликів за день».

П’ять порад від сажотруса

1. Очищати димарі від сажі потрібно навесні, після закінчення опалювального сезону. Якщо відкласти цю справу на літо, сажа стає вологою і її важче позбутися.
2. Якщо будинок простояв років п’ять і не опалювався, то треба бути готовим до того, що сажа стала твердою і її неможливо вичистити.
3. Головне, щоб «бичок» був цілий, не потрісканий. Буває, що грубка у вологій місцевості просідає з часом, тоді між «бичком» і грубкою утворюється щілина. Це небезпечно, потрібно ремонтувати. Зазвичай цю щілину ніхто не бачить, окрім сажотруса.
4. Найшвидше забиваються сажею труби, коли приміщення опалюють сирими дровами чи обрізками, «кубиками». У такому випадку чистити сажу бажано кілька разів на рік.
5. Буває, що сажа займається у димоході. Її не можна гасити, слід чекати, поки вигорить.

Ірина ГАЙОВА, газета «Маяк», Чернігівська область.

Матеріал надрукований у рамках проєкту «Підтримка місцевих (районних, міськрайонних, міських, обласних), всеукраїнських газет та поширення важливої інформації» за підтримки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX).

Читати ще

Новинарне агентство “Хмельницький Online”. Видання не несе жодної відповідальності за зміст і достовірність фактів, думок, поглядів, аргументів та висновків, які викладені у інформаційних матеріалах з посиланням на інші джерела інформації. Усі запити щодо такої інформації мають надсилатися виключно джерелам відповідної інформації.

Головне

Останні новини