Головна Новини Балаклави, шапки, рукавички материнським дихають теплом

Балаклави, шапки, рукавички материнським дихають теплом

by Max

Берегині з різних куточків України об’єдналися в єдиному бажанні

 Авторські ляльки-мотанки Тетяни Мартинової із Переяслава, що на Київщині, нині знайшли чільне місце у багатьох країнах світу, Канаді, Іспанії, Франції, Азербайджані… Цих з діда-прадіда вкраїнських берегинь роду щира патріотка почала виготовляти у 2014-му, з початком Майдану. Кожна з понад 160 її робіт полонить самобутністю, вражає майстерністю, дивує філігранністю вишитих візерунків. До прикладу, плахти мотанок «Україна нездоланна» і «Україна нескорена» хизуються хрещатими вкрапленнями пікселю, блузки ж – автентичні, щедро всипані традиційним візерунком, а віночкам із намистом найвибагливіша модниця позаздрить. Одна з них стала окрасою графічних антивоєнних плакатів, що готував один з її синів для виставки у Берліні.

Ця творчість – не лише своєрідне зізнання в любові Україні, а й змога нарешті реалізувати дитячу мрію – вишивати. Багаторічна викладачка кафедри журналістики Національного авіаційного університету, кандидатка філософських наук, вийшовши на заслужений відпочинок, змогла присвятити себе творчості.

Тетяна Мартинова винайшла свою методику в’язання балаклавів

З початком повномасштабного вторгнення бажання займатися прекрасним, як і у більшості свідомих українців, щезло. Дві ляльки-мотанки народилися з-під її рук за цих два роки. Старалася бути корисною суспільству, Захисникам. Донатила. У кінці минулорічного грудні у соцмережі натрапила на заклик голови волонтерського об’єднання «Переяслав» Жанни Федорук, мовляв, бійці потребують теплих шапочок. «Набрала Жанну, – розповідає, – вони ж бо такі молодці, з перших днів війни забезпечують воїнів усім необхідним: і одягом, й обладнанням, й амуніцією. І свою методику виготовлення реторт упаковок супів, борщів, розсольників, капусняків винайшли й необхідні вітамінні бомби й зігріваючі чаї виготовляють. Розпитала, які шапочки потрібні. З напівшерсті гачком зв’язала дві. Занесла до волонтерського штабу, щоб глянули, чи підходить. Коли ж мене запевнили, що це саме те, що треба і за товщиною, і за якістю, й за зручністю, стала в’язати щодня по шапочці. Згодом по дві. Розуміючи, що моя робота потрібна, – по три.

«Україна нездоланна» і «Україна нескорена» хизуються хрещатими вкрапленнями пікселю

Відпочинок відклала на після Перемоги». Бійці стали потребувати балаклавів. Зв’язала дві суцільних. Попросила сина випробувати. Вони виявилися неефективними: на морозі від конденсату виріб швидко мокрів. Тож шляхом накладення одних інтернетівських методик на інші, врешті винайшла свою, з відповідною сіточкою для носа й губ. «Розроблена мною балаклава у стилі дарт вейдера виходить», – посміхається жінка.

На вісім виробів ішло шість мотків ниток. Спочатку на пряжу витратила свої заощадження. Згодом підсобив чоловік, тоді сини. «До пенсії ще було далеко, – пригадує Тетяна Євгеніївна, яка на той момент уже зв’язала 43 вироби, – тож звернулася до своїх колег. Завкафедрою, моя подруга, написала у вайбері: «Ловіть гроші на нитки». Я подумала, на кілька мотків. Вони ж бо скинули 9 тисяч гривень. Збагнула: уже не вистачає рук. Я ж бо родом із Наркевичів, що на Хмельниччині. Виїхала звідти семикласницею. Ви не уявляєте моєї щемливої радості, коли через 50 років мене через соцмережі розшукали мої однокласники. І ось три роки назад я поїхала на зустріч із ними. З тих пір їжджу щороку. А скоро організуємо  зустріч в’язальниць, бо саме там зорганізувався наш, так би мовити, підрозділ».

Невтомно в’яжуть й у Наркевичах

Тетяна Мартинова набрала колишню вчительку англійської мови Наркевицької школи, свою однокласницю й тезку Тетяну Кравчук. Та відразу погодилася допомогти, лише переймалася, бо й забула, коли гачок в руках тримала. «Я надішлю тобі відеоуроки, скину розроблені методики, гачки й нитки», – підбадьорила подруга. Тетяна Григорівна долучила до такої корисної місії свою невістку Ірину, яка проживає у Києві, дружину однокласника (який, до речі, теж охоче задонатив на сировину для потрібної справи) Марію Ткачук. Охоче доєдналися до, так би мовити, в’язального батальйону теперішні й колишні учні Тетяни Григорівни та їхні мами, а також жительки сусідньої Личівки. «За менш ніж місяць, – констатує жінка, – ми використали 78 мотків ниток, зв’язавши 41 балаклаву, 22 шапочки й 10 пар рукавиць. Особисто я встаю до роботи в шостій ранку. Це ж те, що на якісь розваги, це те, що треба вже і терміново! Кожен з нас на своєму місці мусить наближати Перемогу! Балаклави мають відповідати нашому «внутрішьоприйнятому госту», тож міряю кожну на себе й звітую Тані в Переяслав, що все відповідає нормі».

На уроках трудового навчання шестикласники Наркевицької школи під егідою вчительки з цього предмету Алли Машталер виготовляли янголят й писали Захисникам листи. Обереги з дитячими посланнями вкладали в кожну шапочку й балаклаву. «…у нас зараз тривога, та мені нестрашно, бо я вам довіряю», – написав маленький переселенець з Харкова…

«Наш в’язальний батальйон в різних куточках рідної країни, – констатує його організаторка Тетяна Мартинова. – Назвали ми його «Зігріємо воїнів разом». А не втомимося бути корисними до самісінької Перемоги. І, повірте, найвища нагорода для нас, коли наш виріб зігріває Захисника чи Захисницю домашнім затишком, любов’ю і теплом, а саме з такими почуттями сідаємо за роботу.

За місяць 185 балаклавів і шапочок, а також десяток пар рукавиць від організації «Зігріємо воїнів разом» доставила на фронт волонтерська організація «Переяслав». Зупинятися щирі українці не планують до Перемоги.

Читати ще

Новинарне агентство “Хмельницький Online”. Видання не несе жодної відповідальності за зміст і достовірність фактів, думок, поглядів, аргументів та висновків, які викладені у інформаційних матеріалах з посиланням на інші джерела інформації. Усі запити щодо такої інформації мають надсилатися виключно джерелам відповідної інформації.

Головне

Останні новини