Захиснику назавжди залишиться 30 років.
Сьогодні, 23 лютого, жителі Ярмолинецької громади, рідні та близькі, знайомі, друзі, побратими провели в останню земну дорогу молодшого сержанта Олександра Ковальчука. Про це повідомила на своїй сторінці у фейсбуці Ярмолинецька територіальна громада.
«14 лютого 2023 року в бою за Україну внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Мар’їнка (Донеччина) загинув наш земляк Ковальчук Олександр Ігорович», – йдеться у дописі громади.
Також повідомляють, що молодший сержант Ковальчук Олександр Ігорович народився 15 жовтня 1992 року в місті Нова Каховка, що на Херсонщині. Після закінчення школи він здобув професію зварювальника, бо захоплювався автомобілями. Строкову службу проходив на Чернігівщині та у Запоріжжі. Після того працював таксистом, в автомайстерні. У 2014-му році Олександр самостійно пішов до військкомату та підписав контракт. У зоні АТО воював три роки. Повернувшись до цивільного життя, чоловік працював в охоронному агентстві. А згодом вирушив у тривале морське відрядження, уклавши контракт із морської охорони кораблів. Планував повернутися додому у квітні 2022-го року. Але всі плани зруйновалися 24 лютого 2022 року…
Захисник був командиром відділення аеромобільного взводу Фото: з фейсбук-сторінки Ярмолинецької тергромади
«Коли Сашко дізнався про початок повномасштабного вторгнення, одразу мені зателефонував і сказав, що шестеро українців, в тому числі і він, які перебували на судні, у морі, далеко від берегів України, написали рапорти, щоб перервати контракти і якнайшвидше повернутись до України. Кілька тижнів хлопці чекали рішення керівництва. Син нарікав, що довго чекали, казав, що навіть би вже вплав добрався на рідну землю. Коли ж вдалося повернутися – у березні – Херсон уже був під окупацією. Тому Сашко поїхав до Миколаєва. Звідти і був мобілізований. Понад усе хотів потрапити на Херсонський напрямок, визволяти від ворога рідний край. Але судилося нести службу на Донбасі, у знайомих для Сашка із 2014 року місцях», – розповіла у громаді, цитуючи слова матері, Тамара Іванівна.
Олександр Ковальчук був командиром відділення аеромобільного взводу однієї із військових частин ЗСУ. Востаннє мати розмовляла із сином 8 лютого. «Коли вирушав на бойове завдання, він завжди мене попереджав, що кілька днів не буде зв’язку. Коли ж повертався, одразу зв’язувався зі мною. Утішав, щоб я не хвилювалася, і говорив, що якщо навіть щось трапиться із телефоном, знайде спосіб зателефонувати, бо мій номер знає напам’ять… Так і було завжди. Потім було коротке смс-повідомлення про те, що терміново вирушає на бойові позиції», – каже Тамара Іванівна.
Надзвичайно довгих шість днів мати чекала на звісточку. Поки не отримала інший дзвінок – із страшною звісткою.
Тамара Іванівна приїхала до рідного села Слобідка Кадиївська, щоб саме тут похоронити сина. Адже Нова Каховка, де народився і виріс її син, нині під окупацією.
Вічна пам’ять і шана загиблому Герою… Щирі співчуття родині…
Нагадаємо, що війна забрала життя Вадима Шаронова з Деражнянщини
