Еліца Сімеонова
Восени 2022 року в Кремлі прогнозували дуже похмуру зиму для громадян Євросоюзу.
Скоротивши поставки природного газу до Європи у відповідь на санкції Заходу, Москва та прокремлівські ЗМІ майже тріумфально пророкували, що Європа без добросердечних поставок російського газу перетвориться на пустку темних міст, вкритих льодом. Європейці мали б вважати за щастя не замерзнути на смерть у своїх ліжках.
І хоча ціни на енергоносії справді різко зросли, ЄС не замерз, чому сприяла відносно м’яка зима. Щоб впоратися з дефіцитом російського газу протягом холодних місяців і до кінця 2023 року, ЄС створив запаси; збільшив імпорт скрапленого природного газу (СПГ), переважно із США; спонукав споживачів скоротити споживання та підвищувати енергоефективність приладів та будівель; і більше покладався на відновлювані джерела енергії, такі як вітер і сонце.
«Європейський союз досяг неймовірного прогресу з лютого 2022 року, щоб зменшити свою залежність від імпорту російського трубопровідного газу», – сказав Радіо Свобода Акос Лош, старший науковий співробітник Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету Нью-Йорка.
На думку експертів, це добре для довгострокової енергетичної безпеки Євросоюзу, однак повністю виключити Росію з енергетичного рівняння в неоднорідному за своєю структурою ЄС буде набагато складніше, адже країни-члени мають не лише різні енергетичні потреби, а й різні відносини з Кремлем.
«Потоки, що залишилися, складніше скоротити через поєднання географічних особливостей, договірних зобов’язань і – в деяких випадках – політичної безпринципності», – каже Лош.
На момент масштабного вторгнення Москви до України 2022 року ЄС значною мірою залежав від російського газу. Загалом, за даними офіційного статистичного управління ЄС, Євростату, у 2021 році Росія забезпечувала понад 40 відсотків імпорту газу до Євросоюзу – від 95 відсотків газу Угорщині до 10 відсотків газу Іспанії.
Однак, серед країн ЄС, в яких абсолютна більшість газу припадала саме на російські поставки, лідером стала Німеччина – постачання туди становило 55 мільярдів кубометрів у 2021 році, що становило понад 65 відсотків всього газу, який вона імпортувала.
До лютневого масштабного вторгнення у 2022 році очікувалося, що експорт російського газу до ЄС збільшиться, оскільки незабаром мало бути завершено будівництво нового газопроводу «Північний потік-2». Як і його попередник, «Північний потік-1», новий газопровід був побудований для транспортування газу з Росії до Німеччини дном Балтійського моря та фінансувався російським державним енергетичним гігантом «Газпром» та іншими європейськими енергетичними компаніями.
Попередження про геополітичні ризики, пов’язані з надмірною залежністю від російського газу, в основному залишилися поза увагою всередині Євросоюзу.
«[Росія] завжди використовує енергію як інструмент шантажу, – пояснив Радіо Свобода Філіп Лаусберг, аналітик брюссельського Центру європейської політики, – Це, безперечно, найпотужніша зброя, яка в них є».
Україна надто добре знає, як працює цей «шантаж», оскільки впродовж десятиліть Москва регулярно вдавалася до закручування вентилів із газом у своїх суперечках з Києвом.
Менше маршрутів для російського газу
Імпорт російського газу до ЄС скоротився порівняно з рівнем до масштабного вторгнення Росії до України у 2022 році. За даними Євростату, у третьому кварталі 2021 року 39 відсотків газу до ЄС надходило із Росії. Через два роки, у третьому кварталі 2023 року, цей показник знизився до 12 відсотків.
Таке скорочення частково викликане необхідністю, оскільки у 2022 році Росія в односторонньому порядку припинила постачання деяким своїм європейським клієнтам, внаслідок чого ціни на газ досягли рекордно високого рівня. Серед них були Болгарія, Польща, Фінляндія та Нідерланди, які відмовилися платити за російський газ у рублях. Це була умова, накладена на «недружні країни», які зазвичай платили в доларах чи євро, яку Росія використовувала як спосіб обійти фінансові санкції Заходу проти Центрального банку Росії.
31 серпня 2022 року Москва призупинила постачання до Європи «Північним потоком-1» на три дні, як вона тоді заявила, для проведення планових ремонтних робіт. З того часу трубопровід не працює.
Із 2022 року було закрито три основні маршрути доставки російського газу до ЄС. У травні того ж року Оператор газотранспортної системи України (ОГТСУ) оголосив форс-мажор (стан, який застосовується у разі непередбачених обставин), заявивши, що більше не має оперативного контролю над інфраструктурою на окупованій Росією території, та зупинив транзитні потоки через «Сохранівку», одну з двох газовимірювальних станцій, через які російський газ надходить до України.
Крім того, у травні того ж року трубопровід «Ямал-Європа», спільний російсько-білорусько-польський проєкт, за яким газ із Росії постачався до Польщі та Німеччини, припинив роботу після того, як Москва зупинила постачання до Польщі та ввела санкції проти компанії, яка володіє польською ділянкою трубопроводу. Наразі Польща використовує свою ділянку газопроводу для імпорту газу з Німеччини.
Після масштабного вторгнення Росії в Україну Берлін призупинив сертифікацію газопроводу «Північний потік-2», який ще не розпочав транспортування російського газу до Німеччини. Потім, у вересні 2022 року, вибухами були зруйновані частини «Північного потоку-1» та «Північного потоку-2», внаслідок чого трубопроводи вийшли з ладу. Експерти раніше дійшли висновку, що вибухи були саботажем, хоча окремі розслідування, які ще тривають, наразі не змогли знайти переконливих доказів того, хто стоїть за інцидентом.
Таким чином, постачання російського газу до Європи трубопроводами нині обмежено двома маршрутами:
- перший – через європейську частину «Турецького потоку», спільного проєкту «Газпрому» та Туреччини, за яким газ із Росії поставляється до Туреччини дном Чорного моря, а потім далі до Центральної та Південно-Східної Європи;
- другий – через Україну через ГВС (газовимірювальну станцію) «Суджа» на кордоні з Росією.
Крім того, загальне споживання природного газу в ЄС скоротилося майже на 18 відсотків у межах спільних зусиль країн-членів щодо диверсифікації енергопостачання, підвищення ефективності та інвестування у відновлювані джерела енергії. У рамках плану REPowerEU ЄС взяв на себе зобов’язання покінчити із залежністю від імпорту російського викопного палива до 2027 року і, за даними Єврокомісії, перебуває на шляху досягнення цієї мети.
Зупинка потоків через Україну
Найближчими роками постачання російського газу, ймовірно, ще більше скоротиться, оскільки і без того обмежений транзит газу через Україну може взагалі зупинитися після грудня 2024 року. Термін дії поточного контракту Росії з Україною спливає, і Київ, і Москва дали зрозуміти, що не планують його продовжувати.
Хоча це не означає автоматично, що потоки через Україну повністю припиняться з січня 2025 року, однак, малоймовірно, що обсяги зберігатимуться на нинішньому рівні. Український транзитний коридор «теоретично може функціонувати» на основі короткострокового резервування потужностей, починаючи з 2025 року, каже експерт з енергетики Лош. Однак «для цього буде потрібний базовий рівень довіри та робочі відносини між компаніями, а цього наразі дуже не вистачає».
Закриття газових потоків через Україну вплине на низку європейських країн, які, як і раніше, отримують російський газ через цей транзитний коридор. Серед них Австрія, яка до масштабного вторгнення отримувала майже 80 відсотків газу із Росії. Австрійська енергетична компанія OMV уклала з російським «Газпромом» довгостроковий контракт на постачання газу до 2040 року з постачаннями через Україну. Глава OMV Альфред Штерн заявив у липні лондонській газеті Financial Times, що компанія продовжуватиме приймати газ доти, доки «Газпром» продовжуватиме його постачати.
За даними Центру глобальної енергетичної політики, Словаччина, Італія та Хорватія також отримують російський газ через українські транзитні маршрути за довгостроковими контрактами із «Газпромом». Ці країни, за словами Лоша, дослідника центру, «мають більш ніж достатній імпортний потенціал для забезпечення альтернативних поставок», хоча вони будуть здійснюватися «за вищою ціною та через складніші транзитні маршрути».
Кандидат у члени ЄС Молдова може опинитися у гіршому становищі у випадку раптового припинення постачання газу через Україну. Хоча «Газпром» постачає газ тільки в регіон Придністров’я, що відколовся не без допомоги Росії, саме там розташована газова електростанція «Кучурган», звідки Молдова закуповує значну частину споживаної нею електроенергії. Раптове припинення постачання газу може фактично залишити значну частину країни без електрики.
У жовтневому інтерв’ю Радіо Свобода президентка Молдови Майя Санду заявила, що її країна зараз будує пряму високовольтну лінію електропередачі, щоб імпортувати електроенергію з Румунії та зробити країну «повністю незалежною». Очікується, що будівництво лінії електропередач буде завершено до 2025 року.
Важко відмовитися
Повністю відмовитися від російського газу ЄС буде нелегко, і очікується, що потоки газу з Росії продовжаться, принаймні протягом певного часу.
Лаусберг із Центру європейської політики зазначив, що хоча деякі країни «суттєво віддалилися від Росії в енергетичному плані», Угорщина, Словаччина та Австрія все ще залежать від російського газу та не готові це змінити і з економічних, і з політичних причин.
Як приклад можна навести «Турецький потік». Європейська ділянка трубопроводу, яка використовує нову та існуючу інфраструктуру, транспортує газ до Європейського союзу через Болгарію. Хоча Москва в односторонньому порядку припинила постачання до Болгарії у квітні 2022 року, заявивши, що «Газпром» не отримав платежів у рублях, як це запитував «Газпром», «Турецький потік» продовжує постачати газ до Сербії, Угорщини, Північної Македонії, Боснії та Герцеговини, а також до Греції через свою мережу трубопроводів.
«Деякі країни Центральної та Східної Європи, особливо Угорщина, намагаються підтримувати тісні зв’язки з Путіним, – каже Лаусберг, – і готові довше покладатися на імпорт російського газу, бо вважають це політично доцільним. Для них це інструмент в іграх між ЄС та Росією, який можна використовувати як розмінну монету для обох сторін».
Угорщина, яка є найбільшим союзником Росії в ЄС, отримує більшу частину свого газу з Росії. 2021 року уряд прем’єр-міністра Віктора Орбана уклав з Росією 15-річний контракт, за яким «Газпром» постачатиме до Угорщини 4,5 мільярда кубометрів газу на рік через «Турецький потік» та через Україну. У 2022 році, після вторгнення Росії, Будапешт підписав новий контракт із Москвою про додаткові обсяги російського газу. Більшість поставок – 3,5 мільярда кубометрів із 4,5 мільярдів за довгостроковим контрактом плюс додаткові обсяги – йде через «Турецький потік», менша частина – через Україну.
Не схоже, що Угорщина хоче припинити постачання газу найближчим часом. У жовтні Болгарія запровадила податок на транзит російського газу у розмірі 20 левів ($10,80) за мегават-годину. Софія заявила, що має намір зробити транспортування газу через Болгарію менш вигідним для «Газпрому», щоб зменшити прибуток, що надходить до військового бюджету Кремля, а також знизити залежність регіону від російських енергоносіїв.
У відповідь Угорщина пригрозила накласти вето на вступ Болгарії до Шенгенської зони, якщо та не скасує плату за транзит російського газу. Болгарія здалася: парламент країни проголосував за скасування податку. Белград також пригрозив відреагувати на дії Софії, заявивши, що вони спрямовані проти Угорщини та Сербії, яка також імпортує більшу частину свого газу з Росії через Болгарію за довгостроковим контрактом із «Газпромом», який діє до 2025 року.
За словами Лоша, гнівна реакція була викликана не лише потенційним впливом на ціни, а й «потенційним ризиком для безпеки постачання».
«І Угорщина, і Сербія вважають російський газ основним чинником своєї енергетичної безпеки, незалежно від геополітичних наслідків, і отримують газ на дуже вигідних умовах, порівняно з альтернативними варіантами», – додав він.
Чинник СПГ
Хоча імпорт російського газу трубопроводами до ЄС скоротився з лютого 2022 року, Росія збільшила експорт скрапленого природного газу (СПГ) до Європи в порівнянні з довоєнним рівнем. За даними Євростату, у 2023 році більшу частину СПГ до ЄС постачали США (40 відсотків), за ними – Росія та Катар, частка яких на ринку становила близько 13 відсотків.
У період із січня по липень 2023 року імпорт російського СПГ, який не підпадає під санкції ЄС, в основному через танкери, підскочив на 40 відсотків, порівняно з довоєнним рівнем, йдеться в серпневій доповіді екологічної організації Global Witness.
«Країни ЄС тепер закуповують більшу частину російського газу, підтримуючи одне з найважливіших джерел доходів Кремля», – йдеться у доповіді.
Однак, частина цього СПГ потрапляє і на інші ринки, зокрема в країнах Європейського союзу, йдеться у червневій доповіді болгарського аналітичного Центру вивчення демократії.
Болгарія, наприклад, опосередковано купує російський СПГ, який спочатку призначався для грецьких компаній, які мають довгострокові угоди із «Газпромом». Інший приклад – Німеччина, яка у перші три місяці 2023 року отримувала 23 відсотки імпорту природного газу з Бельгії. У той же період часу, згідно зі звітом Центру вивчення демократії, Бельгія імпортувала 60 відсотків СПГ із Росії.
У жовтні Європейська комісія визнала зростання імпорту російського СПГ у своїй щорічній доповіді про стан справ у сфері енергетики в ЄС, але зауважила, що він складає дуже невелику частку загального імпорту газу.
На думку Лоша, ці поставки, скоріш за все, продовжаться, якщо ЄС не запровадить повної заборони на імпорт російського СПГ. У липні українські кліматичні активісти звернулися до Європейської комісії із закликом повністю заборонити імпорт російського СПГ до ЄС. Однак, у вересні Іспанія, яка головує в ЄС до кінця 2023 року і є найбільшим споживачем російського СПГ серед країн Євросоюзу, заявила, що у короткостроковій перспективі заборона імпорту російського скрапленого природного газу не планується.
Попри те, що ЄС значно скоротив імпорт російського газу, експерти кажуть, що союзу навряд чи вдасться повністю відмовитися від Росії як постачальника. За словами Лаусберга, одна з причин, через яку деякі європейські країни, як і раніше, зацікавлені в постачанні російського газу, полягає в тому, що «багато з цих країн не мають виходу до моря. Для них набагато складніше отримувати СПГ. І ще одна причина полягає в тому, що російський газ, як і раніше, порівняно дешевий».
«Терміновість переходу на нульовий рівень дещо знизилася, і я очікую, що для повного вилучення російського газу з енергобалансу ЄС потрібно більше часу, ніж термін до 2027 року, зазначений у плані REPowerEU», – каже Лош.
Однак, він наголошує, що нинішній рівень залежності від російського газу «набагато керованіший», ніж був раніше.
«Залежність від російського газу більше не є загрозою для економіки ЄС, як це було ще недавно», – сказав старший науковий співробітник Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету в Нью-Йорку Акос Лош.
Авторка: журналістка Болгарської служби Радіо Свобода Еліца Сімеонова
