57 тисяч українок нині захищають країну від ворога у лавах Збройних сил України. Серед них є чимало подолянок.
«За один день довелося надати допомогу і вивезти з поля бою 16 поранених. Це відбувалось під обстрілом, коли ми їхали, нашу машину прострілювали», – розповідала свого часу тоді 26-річна Діана з Кам’янця-Подільського, старший бойовий медик роти Збройних сил України.
Історію юної захисниці, як і багатьох подолянок й жительок інших областей, на своїх сторінках у соцмеражах оприлюднює громадська організація «Землячки». Адже переконані: Україна і світ мусять знати про українських берегинь, які пліч-о-пліч з чоловіками звільняють кожен сантиметр нашої землі від ненависного ворога. Більше 57 тисяч українок, змінивши вишукані сукні й підбори на камуфляж та берці, нині гідно тримають стрій у лавах Збройних сил, сім тисяч із них – у самісінькому пеклі, на передовій.
Майже рік по-материнськи турбується про бійчинь на фронті столична громадська організація «Землячки». За цей період невтомним волонтерам, працюючи 24/7, вдалося закрити понад п’ять тисяч індивідуальних запитів. Нині вони навіть добротну жіночу військову форму відшивають за власно розробленими лекалами; активно співпрацюючи з багатьма українськими брендами і фондами, відправляють на фронт усе необхідне; забезпечують доволі потужну інформаційну підтримку наших захисниць, доносячи до суспільства надважливу роль кожної з них у наближенні Перемоги.
Все почалось з однієї передачі
Першу передачу на фронт на початку минулорічного березня тоді 26-річна Ксенія Драганюк, відома журналістка, телеведуча, відправила 25-річній чоловіковій сестрі Насті, з позивним Кара, яка зі своїм чоловіком приєдналася до територіальної оборони у перший день повномасштабного вторгнення. Нічого особливого, здавалося б, у тій коробці не було: білизна, засоби гігієни, дезодорант, бальзам для губ, крем для рук… і всілякі смаколики. Посестра Кари попросила прислати їй подібне, адже у дівчат від вітру до крові тріскалися губи й руки, а придбати найелементарніше, зрозуміло, не було де, та й жіночої білизни в армії нема. Як мовиться, спрацювало сарафанне радіо: до Ксенії одне за одним надходили прохання-замовлення. Спочатку закривали їх з чоловіком, згодом – усією родиною. Відтак й народилася у подружжя ідея створення ГО «Землячки».
Понад п’ять тисяч індивідуальних запитів «Землячки» уже відправили на фронт.
Паралельно уже співзасновниця ГО «Землячки» сворює в Інстаграмі сторінку @zemliachky.ukrainian_front, де у стислих портретних інтерв’ю знайомить Україну й світ з реальними історіями та побутом захисниць. Це з тих інтерв’ю стає відомо, що наші армійки не мають жіночої форми, ба, й чоловіча найменших розмірів, як і, до слова, взуття, – страшний дефіцит. Зодягніть-но в рази більшу форму чи взуйте великі капці (найменший чоловічий розмір взуття співвідносний найбільшому жіночому), зручно? А дівчатам ж у цьому воювати! Ксеня з чоловіком поштучно замовляють форми і берці у Туреччині, з’являються перші донати…
Чим більше з’являлося на Інстаграм-сторінці розповідей, фото- і відеозвітів про доставлене на передову, тим більше коштів надходило на картковий рахунок волонтерів: зростала підтримка, ефективнішала допомога.
«До нас доєднується багато брендів, компаній, – розповідає Ксенія. – Наразі, до прикладу, триває збір «Краса переможе»: б’юті-індустрія, салони краси, магазини, щодвадцятьчетвертого числа перераховують кошти (чи то певний відсоток від прибутку, чи то зібрані шляхом розіграшів і лотерей). За них ми закупимо тактичне взуття для захисниць. Нас дуже підтримують й українські фонди. Наприклад, один з них закупив полегшені плити, ми запустили проект «Приміряй її берці». До сьогодні ми передаємо плити від цього фонду». До слова, співпрацюють з «Землячками» й «Волонтери Поділля» з Хмельниччини.
Понад п’ять тисяч індивідуальних запитів «Землячки» уже відправили на фронт. «До кожного запиту долучаємо пакуночок з жіночою гуманітаркою, – розповідає небайдужа українка. – Бокси стараємося оригінально підписувати, як-от: «Ти крутіша, ніж Himars» або «Русня, як чай – буває розсипний, буває в пакетиках». Вони їх навіть вирізають і вішають в бліндажах для настрою, а це теж важлива складова – відчуття, що в тебе в тилу є підтримка».
Берці ще турецькі, форма вже своя
Берці, попри складнощі у логістиці, «Землячки» продовжують замовляти у Туреччині. Там, кажуть, добротне, якісне, зручне взуття 2,5 тисячі гривень за пару в закупці. Прикро, зізнається волонтерка, що у багатьох українських магазинах коштують вони 4,5 тисячі. Напевно, деякі наші підприємці саме так бачать підтримку армії.
Уже дві тисячі військових отримали жіночу якісну, зручну, таку, що підкреслює фігуру, зимову військову форму від «Землячок». На це знадобилося 12 мільйонів 600 тисяч гривень.
«З осені ми перестали замовляти форму, – констатує Ксенія. – Хоч вона маленького розміру, але все таки чоловіча: брюки в бедрах тиснуть – в талії здорові, у нас є груди, плечі вужчі. Логічно все ж, щоб форма у жінок була жіноча, бо ж від того залежить зручність. І, звісно, нам не подобалось віддавати всі гроші від українських донатерів туркам, та й занадто довгою була доставка, а форму, звично, треба було, як мовиться, на вчора. Тож сворили свої лекала». До слова, головна фабрика розташована в Харківській області, а працівниками стали люди із деокупованих територій. Тому виробництво «Землячок» ще й працевлаштовує та допомагає переселенцям.
«Ми розуміємо, – додає активістка, – у держави вдосталь своїх справ: відбивати ракети, знаходити потужності за кордоном, займатись зброєю. Тому-то волонтери й включаються в процес – хочеш щось змінити, почни з себе, бо ти теж частина цієї держави».
«Це зізнання в коханні Україні»
Якщо попервах відправляли на фронт до сорока посилок на місяць, то нині таку кількість «Землячки» (команда з восьми чоловік) закривають за день.
Форми, взуття, каски, наплічники, наколінники, каремати, спальники, термобілизна, білизна, уся амуніція, засоби догляду… «Землячки» знають, чого чекають від них наші берегині
Назву такої потрібної нині організації героїня нашої оповіді пояснює просто: свого часу була авторкою однойменного проєкту, який фінансувався Українським культурним фондом. У ньому розповідала про українок в нетипових для суспільства сферах діяльності.
«Я з Криму, з Ялти, моє виховання було в російськомовній школі, в проросійському оточенні. Моє становлення як українки почалось в Києві, – ділиться нагороджена відзнакою Президента «Золоте серце» волонтерка. – «Землячки» – це таке моє зізнання в коханні Україні. Зараз це 24/7 мого життя».
Форми, взуття, каски, наплічники, наколінники, каремати, спальники, термобілизна, білизна, уся амуніція, засоби догляду… «Землячки» знають, чого чекають від них наші берегині, тож все це з побажанням неодмінно повернутися живими щоднини пакують в коробки.
А ще в громадській організації почали лінію з психологічної підтримки для українських захисниць. Наразі надають 8-10 безкоштовних 50-хвилинних онлайн-консультацій з психологами кожній, хто потребує.
«Найближчий після Перемоги рік ми розвиватимемо напрямок реабілітації, шукатимемо можливості нової освіти, – переконана Ксенія. – А поки робимо те, що робимо».
