Головна Економіка мовні курси, працевлаштування і перспективи на майбутнє

мовні курси, працевлаштування і перспективи на майбутнє

by Max
мовні курси, працевлаштування і перспективи на майбутнє

Більше половини українських біженців провалюють інтеграційні курси, які передбачені для швидкої адаптації у німецькому суспільстві. У грудні вийшов звіт Федеральної аудиторської служби Німеччини, результати якого німецькі медіа назвали «протверезливими». З лютого 2022 року майже 450 тисяч українців отримали направлення на інтеграційний курс, але через навантаженість системи – лише менше половини з них отримали місце на курсі. Станом на кінець вересня 2023 року зі 135 тисяч українців лише 61 255 змогли успішно його закінчити. Федеральна рахункова палата тоді заявила про провал в інтеграції українських біженців, натомість Федеральне відомство з питань міграції та біженців (BAMF) наголошує на успіхах у навчанні, досягнутих українцями.

Проєкт Радіо Свобода «Ти як?» поспілкувався з українськими біженцями про інтеграцію та вивчення німецької, а також про те, з якими проблемами стикаються на шляху до працевлаштування.

«За дев’ять місяців нереально вивчити німецьку з нуля до середнього рівня»

Українські біженці, згідно з параграфом 24 щодо тимчасового перебування в ФРН, мають право на інтеграційні курси та можливість працевлаштування. Це зроблено для того, щоб вони могли швидше адаптуватися до нової країни та далі забезпечувати себе самостійно. Зокрема, інтеграційний курс складається з курсу вивчення німецької мови до рівня В1 та тесту «Життя в Німеччині». Його вартість складає близько 1500 євро, і її сплачує Федеральне відомство з питань міграції та біженців. У 2023 році Федеральне відомство з питань міграції та біженців витратило на інтеграційні курси близько мільярда євро. У 2024 році заплановано ще понад мільярд.

Лариса Корабльова з Краматорська майже два роки живе у Німеччині. До війни жінка працювала заступником директора школи № 15. Після того, як російські військові зруйнували будівлю навчального закладу у квітні 2022 року, вона виїхала за кордон. Тут жінка спочатку пішла на підготовчі курси вивчення німецької, а потім перейшла на інтеграційний курс. Він тривав дев’ять місяців та складався з курсу вивчення німецької мови до рівня В1 та тесту «Життя в Німеччині». Попри інтенсивне навчання, каже, змогла скласти іспит лише на рівень А2.

Лариса Корабльова (справа), біженка з Краматорська в Німеччині

«Ці курси тривали протягом п’яти днів на тиждень, по чотири години на день. У моїй групі було 19 людей, але лише дев’ять з них успішно склали іспит. На початку мені було дуже легко, оскільки я трохи знала німецьку ще зі школи, але потім, коли ми перейшли до вивчення рівня В1, все стало дуже складно, і ми поспішали готуватися до іспиту. Половина групи змогла скласти, більше молоді, а ті, кому 50 чи 60, не склали. Двоє навіть на А2 не склали. – розповідає жінка. – Я вважаю, що за дев’ять місяців нереально вивчити німецьку з нуля до середнього рівня на інтеграційних курсах».

На зустрічі з консультантом у Центрі зайнятості жінка сказала, що хотіла би працювати надалі у школі. Для цього їй треба отримати хоча би рівень В2. Проте зараз незрозуміло, чи оплатять їй у подальшому ці курси. Бо через впроваджену німецьким урядом ініціативу Job Turbo тепер замість проходження курсів біженцям пропонуватимуть роботу.

Мої подруги кажуть, що декільком вже відмовили у курсі німецької на рівень В2

«Дедалі частіше мої подруги кажуть, що декільком вже відмовили у курсі німецької на рівень В2 (вище середнього). Тобто у Центрі зайнятості кажуть, що у вас вже є В1 і ви вже можете працювати. Але часто цього недостатньо для кваліфікованої роботи», – ділиться пані Лариса.

Консультант українки у Центрі зайнятості сказав, що з педагогічною освітою вона могла би працювати вихователькою у групі продовженого дня у школі. Основне питання – визнання диплому та достатній рівень знання німецької.

«Я сказала у «джобцентрі», що дуже хочу працювати. Хоч, за українськими законами, я вже могла би переходити на пенсію, бо мені 60 років. Зараз я пішла на повторення рівня В1, а там буде видно. До мене добре ставиться мій консультант, можливо, тому що у мене є інвалідність. Я не відчуваю тиску з боку німецьких соціальних органів щодо примусу до праці», – розповідає біженка.

До повномасштабної війни Лариса Корабльова працювала у школі в Краматорську

До повномасштабної війни Лариса Корабльова працювала у школі в Краматорську

Лариса Корабльова каже, що у майбутньому мріє повернутися додому: «Я сумую за домом, за українськими дітьми. Зараз у Краматорську щодня лунають сирени, обстріли, поки страшно їхати назад. Проте відразу, як буде безпечно, то я повернуся в Україну».

«Із 22 людей іспит з німецької склали тільки сім»

Ірина приїхала до Німеччини у квітні 2022 року із окупованого міста у Запорізькій області. Понад пів року вона чекала на місце в інтеграційному курсі. Каже: через те, що курс був занадто інтенсивний, не мала часу на підготовку, тому не змогла його скласти.

На одну тему давали день-два, у моєму віці це дуже важко вчити

«За пів року я повинна була закінчити курс вивчення німецької з рівня А1 до В1. Це неможливо у моєму віці. Навчання п’ять днів на тиждень, це ще – пришвидшений темп. Коли тобі 40-45 років, це ще можливо, а мені 58. Крім того, у нас за пів року змінилося 12 вчителів, про яку якість навчання може йти мова? У нас у групі були тільки українці, з 22 людей іспит склали тільки сім. Я не встигала вчити, бо це було дуже швидко. На одну тему давали день-два, у моєму віці це дуже важко вчити», – розповідає Ірина.

Зараз жінка пішла на курс повторення німецької рівня В1. Тут навчання тричі на тиждень, курс триватиме до травня. Жінка не впевнена, що Центр зайнятості дасть їй можливість продовжити вивчення німецької до вищого рівня: «У мене є вища освіта, я працювала економістом зі збуту електропостачання. Зараз всіх на роботу відправляють, я точно не відмовлятимуся. Бо комунікація – це найкращий шлях для вміння розмовляти. Якщо «джобцентр» щось пропонуватиме, то я погоджуватимуся на ці пропозиції».

«Я хочу навчатися та підтвердити тут свій диплом»

Тетяна Краснокутська з Добропілля, що на Донеччині, приїхала вагітною до Німеччини навесні 2022 року. Через довге оформлення всіх документів та народження дитини вона не змогла відразу потрапити на інтеграційні курси.

«Коли я завагітніла, то запропонувала чоловіку поїхати на заробітки до Польщі, бо потрібні були гроші. Тобто на момент початку війни мій чоловік був за кордоном. Спочатку думали залишатися там, але кум мого чоловіка запросив до Німеччини. Тут я народила дитину і почала відвідувати волонтерські курси німецької від місцевої української організації. Я дуже довго чекала на інтеграційні курси, але так і не змогла на них потрапити», – розповідає жінка.

Тетяна Краснокутська з Добропілля, біженка в Німеччині

Тетяна Краснокутська з Добропілля, біженка в Німеччині

«Джобцентр» надає направлення на мовні курси тільки тим, хто стоїть на обліку та отримує виплати

У Добропіллі Тетяна працювала провізором, а до війни на сході України – фельдшеркою у реанімаційній бригаді в Донецьку. Оскільки її чоловік знайшов роботу в Німеччині, то вони не отримують соціальну допомогу. Через це, каже Тетяна, їй відмовили «джобцентрі» в оплаті мовних курсів: «Джобцентр» надає направлення на мовні курси тільки тим, хто стоїть на обліку та отримує виплати. Мій чоловік знайшов роботу тут ще влітку 2022 року, тому ми живемо з його зарплати. Тепер мені доведеться самостійно платити за курси з вивчення німецької, оскільки ми самі себе забезпечуємо».

Зараз дитина Тетяни відвідує дитсадок, тому жінка матиме більше часу вивчати німецьку. Надалі вона планує працювати за фахом : «Я хочу навчатися та підтвердити тут свій диплом. Для мене це важливо, бо я планую інтегруватися. Навіть коли я досягну рівня В1, я вже готова спочатку підтвердити свій диплом фельдшера і піти працювати медсестрою. Бо я дев’ять років працювала у реанімаційній бригаді, тому досвіду достатньою. А вже далі я би повернулася до роботи провізором. Мені треба добре вивчити німецьку, аби змогти працювати в будь-якій з цих спеціальностей».

Тетяна Краснокутська планує підтвердити в Німеччині свою медичну світу, щоб працювати за фахом

Тетяна Краснокутська планує підтвердити в Німеччині свою медичну світу, щоб працювати за фахом

Наразі повертатися до України молода сім’я не планує. У пріоритеті – інтеграція та працевлаштування за фахом.

«Ми завжди були цілеспрямовані вдома, тому після майже двох років у Німеччині українцям вже час піднімати крила тут, – зазначає біженка. – Тут ми в безпеці, і зараз настав час допомагати собі, нашим рідним і близьким, що залишилися в Україні. Звісно, хотілося б поїхати трохи додому, але за теперішніх реалій це неможливо».

Майбутнє українських біженців у Німеччині

У 2023 році Німеччина стала провідною країною, яка надала прихисток українцям.

Згідно з останніми даними Євростату, у січні 2024 року тут перебувало вже мільйон і 235 тисяч шукачів притулку з України. Багато з них мігрували до ФРН з Польщі, шукаючи кращих умов та більш високої оплати роботи. Через те, що у ФРН дефіцит робочих рук, частина українських біженців, схоже, матиме шанси залишитися тут після дії тимчасового захисту.

У ФРН вже зараз планують активно шукати ефективні рішення для їхнього подальшого облаштування в країні. Експертна рада з інтеграції та міграції Німеччини закликала до розробки довгострокової стратегії для цієї групи біженців. В іншому випадку кілька мільйонів людей в Європі можуть залишитися без дозволу на проживання трохи більше ніж через рік, адже в 2025 році завершується дія 24 параграфу в ФРН.

«Багато хто з добре освічених біженців зараз може уявити собі, що залишиться в країні прихистку», – підкреслив Ян Шнайдер, голова експертної ради з питань інтеграції та міграції ФРН. Він також додав, що українські біженці можуть стати потенційною опорою для відновлення України.

Згідно з минулорічним опитуванням українських біженців в Німеччині, майже половина з них (44%) висловили бажання залишитися в ФРН після закінчення війни. Це на 5% більше, порівняно з даними літа 2022 року, тоді було 39% таких відповідей. Якщо наприкінці 2022 року 80 відсотків усіх українців, які втекли від війни до Німеччини, заявляли, що вони мало або зовсім не знають німецької мови, то зараз ця ситуація значно покращилася. На початок 2023 року понад 75% усіх біженців уже розпочали або закінчили курси німецької мови.

Ми хочемо і будемо швидше виводити цих людей з аудиторій інтеграційних курсів на робочі місця

У середині жовтня міністр праці ФРН Губертус Гайль оголосив про створення ініціативи Job Turbo – для швидкого працевлаштування біженців з України. «Ми хочемо і будемо швидше виводити цих людей з аудиторій інтеграційних курсів на робочі місця», – сказав Гайль. Таким чином у ФРН хочуть частково закрити дефіцит кадрів, де добре підійдуть кваліфіковані українці. Багато компаній, асоціацій та профспілок зобов’язалися наймати українців на роботу швидше, навіть якщо вони, наприклад, ще не мають хороших мовних навичок.

Федеральний міністр фінансів Крістіан Лінднер хоче, щоб всі отримувачі соцвиплат швидше поверталися до роботи. «На практиці необхідно більш рішуче закріпити, що дохід громадянина – це не пенсія, а допомога в скрутну хвилину», – каже Лінднер.

За даними Федерального агентства праці, українці є найбільшою групою біженців у Німеччині. На сьогодні близько 110 тисяч з них працевлаштовані на повний робочий день, а 35 тисяч мають часткову зайнятість (40 годин на місяць). Близько 483 тисяч українських біженців працездатного віку все ще отримують соціальні виплати від центру зайнятості.

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.

На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.

Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.

11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.

Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.

Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.

З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.

6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.

ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.

Усього із 24 лютого 2022 року по 24 вересня 2023 року ООН зафіксувала в Україні щонайменше 10 тисяч випадків загибелі цивільних людей, понад 560 з яких становили діти, а також більше ніж 18 500 випадків поранення цивільних, повідомила 21 листопада Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні.

Читати ще

oh-logo-03-white

Новинарне агентство “Хмельницький Online”. Видання не несе жодної відповідальності за зміст і достовірність фактів, думок, поглядів, аргументів та висновків, які викладені у інформаційних матеріалах з посиланням на інші джерела інформації. Усі запити щодо такої інформації мають надсилатися виключно джерелам відповідної інформації.

Головне

Останні новини

© 2023 – Хмельницький Online.