Про постановку – від театрального режисера Бориса Кривця, роботу над якою призупинив початок війни.
Вже наступного тижня, 27 вересня, в обласному драмтеатрі імені Старицького відбудеться прем’єра вистави «Васьок Go». Екстрим драму за п’єсою української драматургині Лєни Лягушонкової для сцени «Антракту» поставив режисер Борис Кривець. Про найдовшу постановку в житті режисера, шлях переосмислення власних життєвих цінностей «на нулі» та задачі культурного тилу – в ексклюзивному інтерв’ю для сайту «Є».
«Це найдовша постановка в моєму житті, робота над якою триває вже 20 місяців», – так починається розмова з Борисом Кривцем про роботу над виставою «Васьок Go». Переможець другої театральної лабораторії «С.Т.Р.У.М.», яка в Хмельницькому проходила восени 2021 року, режисер на розсуд журі представив етюд за п’єсою української драматургині Лєни Лягушонкової «Чапаєв і Василіса». В полі зору митців – драматургія для підлітків.
«Заявку для участі в театральній лабораторії подав, тому що для мене це був цікавий формат. Це виклик для себе, що за чотири дні ти маєш зробити уривок з вистави та презентувати себе як режисера, який може зацікавити своїм баченням, – згадує Борис Кривець. – В цьому було класне відчуття змагання, тому що з тобою паралельно працюють ще три режисери. Ну і нові знайомства, звісно. Бо до цього я взагалі ніколи не був у театрі в Хмельницькому».
Вже по-іншому розставлені акценти
Матеріал для майбутньої вистави був обраний майже за пів року до початку повномасштабного вторгнення. Початок війни режисер з дружиною та сином застав у Львові, – вже довгий час там постійно проживали. Із спогадів, які тоді його емоційно вразили, розповідає момент перебування на Львівському залізничному вокзалі під час евакуації.
«Тоді це було майже нестерпно, не тільки тому, що я також свою родину саджав на цей поїзд, а ще тому, що навколо всі плакали. Великий натовп людей, і в ньому плачуть не тільки діти та жінки, але й сильні та мужні чоловіки», – згадує Борис Кривець.
Режисер вистави «Васьок Go» Борис Кривець
З перших днів війни режисер записався добровольцем та пішов до лав Збройних сил України. Ніс службу на східному напрямку.
«До кінця січня цього року я ще перебував у зоні бойових дій, а потім для мене почався безкінечниq лікарняно-шпитальний шлях до середини літа. Далі – процес зі звільнення та поверненням до того, що треба було завершити», – розповідає військовослужбовець.
Режисерський акцент на самому початку роботи над постановкою був зроблений на проблематику батьків та дітей, зараз – концепція вистави працює на поняття «особистість проти суспільства». Тепер ця вистава про те, що через тиск зовнішнього оточення людина приймає правила нав’язаної їй гри, забуваючи про свою індивідуальність та значущість.
«А також це про боротьбу в цілому. Хтось може мені сказати зараз, що слова мої абстрактні, але коли ми говоримо про покоління, і я завжди на цьому акцентую, що проблематика в тому, що одні покалічені люди народжують дітей і навчають їх тому, як треба жити, самі в тому для себе докладно не розібравшись, – говорить Борис Кривець. – І додатково до цього завжди є зовнішній тиск від системи, яка постійно тобі нагадує, що треба «бути як всі» та «не виділятися». І через це завжди є конфлікт молодих поколінь на підлітковому етапі, коли вони ще чують себе та свої бажання. Та при цьому протиставляють їх загальноприйнятій суспільній думці та правилам».
Шлях нового покоління, на думку режисера, залежить від оточення в якому вони зростають та знаходяться. Фото: S.Aniskov
“Проблематика в тому, що одні покалічені люди народжують дітей і навчають їх тому, як треба жити, самі в тому для себе докладно не розібравшись”, – Борис Кривець. Фото: S.Aniskov
Шлях нового покоління, на думку режисера вистави «Васьок Go», залежить від оточення в якому вони зростають та знаходяться. В розмові виникає думка, що і на дев’ятий рік війни у нас в країні досі є люди, які підтримують інші погляди та передають їм своїм дітям. Тут також свою роль відіграє і наявність мережі, якою «несуться» всі модні тенденції. У виставі також буде про це мова: будь-яка помилка або дія може призвести до трагічних наслідків.
«Треба казати так: культурний тил»
Знайти спільну мову з акторами після повернення, за словами режисера, йому було не важко. Гарні стосунки з ними склалися ще на першому робочому етапі, під час попередньої спроби зробити виставу до війни. Всі готові працювати, довіряють та виконують всі поставлені режисером задачі. Проте в митця виникають деякі питання в роботі, які пов’язані з його особистим адаптаційним періодом. В розмові режисер зазначає, що під час війни в мистецькому напрямку зовсім би не торкався тем війни. І наголошує, що це його особиста позиція.
«Чому? Тому що ми зараз всі з вами переживаємо ці події, і дуже багато хто паразитує на цій темі, використовує її для реалізації себе. Окрім того, вистави про війну мають бути максимально чесними та щирими, без краплинки пафосу. Це має бути чесно. На мою думку, нам треба відходити від гасел «Нє забудім, нє прастім!», які йдуть поряд з нами ще з часів радянщини, – ділиться своїми думками Борис Кривець. – Я вважаю, що війна – це пекло. І її звеличувати не можна. Так, виховувати патріотизм потрібно, і через мистецтво також. Але війна – це запропоновані обставини, тому що вона змінює життя, яке продовжується».
У тематиці війни не повинно бути фальші, награшу та страждань, продовжує далі свою думку митець. У запропонованих сценічних обставинах потрібно говорити про щось більш глобальне.
«Про любов. Чому війна? Тому що немає любові. Поки у нас в світі взагалі існують закони та правила ведення війни, то світ приречений. Має бути один закон на всіх, щоб не було ніякої війни. Насправді, у мене за цей час відбулася дуже велика переоцінка власних цінностей. В найтяжчі моменти для себе я згадував свого сина, і шкодував, що дуже мало часу йому приділяв через певні обставини – «вічна» робота та вирішення «нагальних» питань. Тепер я розумію, що все то було не настільки важливим. Для мене там це була мотивація, – говорить Борис Кривець. – Наступний етап – змінилося сприйняття всіх існуючих мирських проблем: від роботи, яка не подобається до надокучливого сусіда. Для себе я тепер розумію, що всі проблеми, які я мав в минулому житті – взагалі не проблеми, до всього потрібно було ставитися набагато простіше. І ще одне: все можна вирішити, окрім одного -життя не повернеш».
Отже, хмельничан та гостей міста запрошують на прем’єрний показ вистави для підлітків «Васьок Go» у середу, 27 вересня, на сцені «Антракт» в обласному муздрамтеатрі Старицького. Початок о 18.00.
